4 (2)

Я сіпнулась. Лео тримав не надто міцно і абсолютно точно не боляче, мені не було неприємно, проте хотілось тримати дистанцію – про всяк випадок.

Від чоловіка віяло небезпекою. В його темно-карих очах зараз ніби вогні горіли, і він тими вогнями пропалював мене наскрізь, ніби спеціально добуваючи правду.

– Яке це має значення? – прошипіла я, вивільняючи руку і відступаючи від Лео на крок вбік. Хотіла наздогнати Руслана, але тому саме подзвонили, і він був дуже зайнятим тим, що шпетив когось по телефону.

Здається, щось не те з декорацією.

– Дуже велике! Я ж маю розуміти, що мені робити далі! – променисто посміхнувся Лео. – Щоб не зіпсувати настрій нашому режисерові. Наскільки мені відомо, Руслан не шукав собі помічницю… Якимось чином знайшов!

– Це трапилось випадково.

– Справді?

– Так, – буркнула я. – Та що таке! Можна подумати, я розшукувана злочинниця, яку обов’язково треба тягнути за вухо до суду! Чи конкурентка, яка намагається закрити його театр!

Лео притримав мене за руку.

– Ні, – хитнув головою він. – не конкурентка і точно не злочинниця. Проте, наскільки мені відомо, ти взагалі не збиралась знайомитись з режисером і не хотіла нічого знати про свій мюзикл. Це було пунктом угоди, що тебе ніхто не турбує і про твою книгу нічого не запитують. Хіба ні?

– Там не було заборони!..

– Я й не про заборону питаю. Це взагалі не звинувачення.

Краще б це було звинуваченням.

– Я познайомилась з Русланом випадково, – пробурмотіла я. – І це наша з ним справа. Він згадав про мюзикл, я зрозуміла, що можу допомогти, запропонувала. Далі слово за слово і все закрутилось. І не кажи йому, хто я така насправді.

Руслан нарешті закінчив зі своєю розмовою і замахав нам рукою. Я пришвидшила крок, буквально кидаючись до нього, Лео не спішив, але якось невловимо вмудрився триматись біля мене увесь цей час та спинився поруч всього за секунду після того, як я сама дійшла до Тимчука.

– Ви вже, бачу, забалакались про щось, – не те щоб невдоволено, радше занепокоєно сказав Руслан. – Так, ніби давні знайомі.

Я розуміла, про що він хвилюється. Лео Лоренці – зірка світової сцени, і не хочеться, аби на ньому раптом повисла незрозуміла дівчина, що божеволіє та фанатіє від нього. Звісно, Руслан мене майже не знає, підозрювати може що завгодно, в тому числі, що я спеціально нав’язалась в якості помічниці, аби це привело мене до Лео. Та, звісно, вголос він цього занепокоєння не виразив.

– Та які знайомі, – нервово розсміялась я, знаючи, що це зараз прозвучить ще підозріліше. – Звідки мені, простій провінціальній дівчині, знати особисто самого Лео Лоренці… Просто хотіла сказати, що з юності захоплююсь піснями…

– І ми обговорювали лібретто до мюзиклу. – додав Лео. – Здається, Ладі сподобалось.

– Дуже, – пискнула я.

– У твоєї дівчини гарний смак, – підморгнув Леонардо Русланові. – Так що я задоволений її оцінкою.

Мої щоки аж запалали від зніяковіння. Руслан теж трошки знітився, хоча виду поки що не подав. А потім ми, не змовляючись, хором промовили:

– Ми не разом.

– Я лише помічниця…

– Лада тільки згодилась допомогти.

– Ага, – Лео закивав. – І тут, звісно, нема нічого…

«Підозрілого». Ага. Це слово так і повисло у повітрі, але сказати Леонардо не встиг, тому що Русланові знов подзвонили. Той винувато зиркнув на нас, тоді пошепки вилаявся і підняв слухавку. Здається, дзвонили не з хорошими новинами, бо у відповідь незнайомцям він гаркнув так, що я аж на місці підскочила. Так, сьогодні точно не день «чудових новин» від Леонардо.

– Не говори йому нічого, – прошепотіла я. – Будь ласка! Я не хочу, аби хтось знав, мені не так просто…

Зізнаватись в своїх проблемах не хотілось зовсім, Лео – сторонній чоловік, нема чого йому дізнаватись, що там зі мною не так. Правда рано чи пізно випливе назовні, але зараз я була ще не готова. У мене тільки-тільки почало щось виходити.

– О, я мовчатиму, – пообіцяв Лео. – Просто поспостерігаю збоку. Зрештою, цікавий виходить роман, чи не так? Дуже мило. Молодий режисер і прекрасна авторка твору, за яким він ставить мюзикл, – і Леонардо виразно підморгнув мені.

А я в ту ж секунду зрозуміла, що Руслан вже змовк, телефонна розмова припинилась, і він міг чути останні слова Лоренці.