Розділ 5 Раз, два, три (2)

Лорд Ріан Рейвен знову вів мене в танці. Але відчуття були вже інші. Наче танцюю з тінню — думками він був не зі мною.
Коли ми повернулися до танцювальної зали, Вайолет нас покинула, а Ріан попросив свого знайомого, чи то колегу, поговорити з міс Вердана про цей вечір. І хоча б поверхово перевірити, чи працює клятва.
Зі мною він не говорив. Хоча впевнена, питання до мене були.
Знову поворот, поворот і нахил. Раз, два, три, раз, два, три, прокрутитися по колу.
Я, здається, зрозуміла, що далі будемо просто танцювати по лініях трикутника.
Можна й поговорити.
Я підняла голову вище, щоб упіймати його погляд:
— Лорде Рейвен, я хочу подякувати вам за турботу.
Його рука трохи міцніше притиснула мене до себе.
— Я радий, що все добре закінчилося.
Ввічливість тону трохи підморожувала.
— І я хочу вибачитися.
Його погляд нарешті зустрівся з моїм. Здається, зацікавила.
— Мені шкода, що артефакт, який ви сьогодні подарували, розбився. Хоч він і виконав своє призначення, але все одно сумно.
— Не варто хвилюватися, достатньо замінити кульку із зарядом. Я лише не очікував, що це знадобиться так швидко. Але, мабуть, ваша тривога мала під собою підстави.
Прозвучало ввічливо й рівно, наче знову з ельфом розмовляю. Але йому це було органічно.
Чому взагалі я маю почуватися винною?
Я знову поринула в танець і вгадування наступних кроків.
У мої танцювальні ребуси увірвався трохи стишений голос майже над вухом:
— Це все?
Я замислилася над тим, що зробила не так, і, на жаль, нічого в голову не спадало.
На хвилинку, я для його щастя стараюся!
— Це все.
Поворот, поворот і нахил. Раз, два, три, раз, два, три, прокрутитися по колу…
І, здається, мелодія закінчилася.
Ріан повів мене до ніші. Коли ми залишилися наодинці, він знову заговорив:
— Лорелай, іноді я дивлюся на вас і бачу безпосередню, розумну, привабливу жінку з неймовірним потенціалом розкрити свій дар. А іноді… бачу дівчинку, яка готова довіритися першій зустрічній, навіть не замислюючись про наслідки. І при цьому зовсім не зважає на тих, хто поруч.
— І яка я зараз?
Його слова мене зачепили, але питання вирвалося саме собою.
Він витримав паузу.
— Моя інтуїція підказує, що цього вечора обидві ваші сторони грали проти мене.
Він поправив пасмо мого волосся, що вибилося із зачіски, за вухо, скориставшись нагодою зазирнути мені в очі.
Чи проти нього я? Ні.
Але, мабуть, він має рацію в тому, що я занадто нейтральна.