Розділ 9

Тобто, хочу я цього чи ні? Я від обурення ледве не підскочила на табуреті, але одразу взяла себе в руки. Бо варто було мені поворушитися, як лицарська охорона також зробила крок уперед. А посадовець тим часом продовжив:

— Так, вам доведеться переїхати на північ, але ситуація не варта сильного обурення. Вас будуть поважати. Я можу вас запевнити, що для крижаного мага на сьогоднішній день ви наче найдорожчий подарунок. Дзеркала можна торкнутися і не обпекти, дзеркало не змерзне, не пораниться кригою, дзеркало може стати чоловіком або дружиною, з ним можна завести спільних дітей. Ви розумієте, чим були дзеркала для крижаних магів?..

— Стривайте, але чому «були»? Ви ж самі сказали, що дзеркала розповсюджені…

І тут я змовкла. Спочатку я зачепилася за ці слова просто тому, що посадовець виділив останнє речення голосом. Ситуація мені не подобалася в цілому. Якщо здібність така корисна, то чому я про неї не знала? Про крижаних магів і легенди, і пісні були, жахливі і моторошні звісно, але були. Навіть якщо здібність така рідкісна, навіщо я сиджу перед королівським подружжям? Навіщо така таємничість і загін лицарів? Бо таке відчуття, що я — це щось дивніше за крижаного мага, щось невідоме…

«Ви розумієте, чим були дзеркала для крижаних магів?..»

І тут мене наче блискавкою вдарило: ось навіщо мені лекцію читали з історичною справкою!

Приблизно триста двадцять років тому почалося Тридцятирічне підкорення Півночі. Воно насправді тягнулося довший період часу, просто військові дії були вже не такі активні. Більше тридцяти років армії Асорії та сусіднього Ойгера, який тоді ще був окремим королівством, вичищали північні землі від корінних жителів задля розширення власних кордонів. Легенди давньойгерською мовою, які я знайшла, датувалися саме цим періодом, так само як і перші свідчення про жахливі діяння крижаних магів.

— Тридцятирічне підкорення Півночі, це ж було воно?

— Все вірно, пані, — з подивом погодився посадовець. — За дзеркалами полювали наче за звірями, бо зазвичай вони були слабші і беззахисніші.

— Але ж магія?.. — я вказала на себе.

— Крижаних магів завжди значно менше, ніж дзеркал. І в ті часи поєднати магію було серйозним рішенням на кшталт того, як сьогодні ми обираємо побратимів, — він кивнув у бік завмерлих лицарів, до їхніх лав не приймали абикого, це точно, — або наречених… Тому більшість дзеркал нічим не відрізнялися від звичайних людей без здібностей. Але завдяки своїй слабкості вони і змогли сховатися…

Я прикрила рот долонею: мені стало недобре, в горлі було сухо, в голові злегка гуділо. Перед моїми очима пролітали безкінечні сторінки історичних книг. Бо ті жорстокі часи тривали довго, вони залишили слід як на північних мешканцях, так і в пам'яті асторців. Моторошні легенди і міфи, жахливі розповіді, що і зараз передаються від одного покоління до іншого, виросли не на порожньому місці. Мені вони до сих пір здавалися вигаданими, але тепер я вже сумнівалася.

Скільки правди в тих жахах? Як саме могли мститися крижані маги своїм вбивцям? Рік за роком вони бачили, як вирізали їхніх родичів, їхній народ, знищували поселення, а на випалену землю приходили чужі люди з іншою мовою, магією, піснями і легендами. Магів вбивали одразу, звичайних жителів півночі, які не мали магічних здібностей, поневолювали.

Північ — це величезний край, жорстокий. Були ті, хто врятувався і зумів сховатися. Були ті, хто не припиняв спротиву. Тож навіть об'єднані сили двох королівств не змогли знищіти всіх крижаних магів. А потім королівствам стало не до півночі, бо в Ойгері вбили королівського спадкоємця і почалася боротьба за трон.

Але конфлікт продовжувався, хоч вже ніколи більше не досягав такого розмаху. Крижані маги стали справжнім нічним жахіттям. Мабуть, страшна маска, що закриває обличчя, дійсно потрібна. Бо як інакше провести ті чітку лінію між своїми і чужими? Для чужих маг буде виглядати чудовиськом, для своїх — звичайною людиною.

— В історіях про крижаних магів дуже багато згадок про викрадення, це також недарма? — поцікавилася я.

— Іноді в цих історіях йдеться про смерті, це були знищенні вороги, від котрих залишався лише лід. Іноді вони про порятунок. Це могли бути дзеркала, яких намагалися захистити і врятувати або навпаки вкрасти. Бо стиралася пам'ять, здібність пропадала або навпаки з'являлася через покоління. Хтось з ваших пращурів був дзеркалом, але ви навряд чи знайдете, хто саме.

Я на мить заплющила очі. Пращурів не обирають, але хотілося би, щоб подібних несподіванок більше не виникало. Втім для мене вже було запізно. 

— А що ж зараз? — запитала я.

— А зараз, мила Айві, ми пожинаємо плоди того, що сталося сотні років назад, — раптово озвався король. 

Його величність весь цей час щось читав, підписував, підкреслював, радився з королевою і іншими, загалом, займався роботою, і тільки тепер підвів голову, відірвався від паперів. Я змусила себе вирівняти спину, хоча хотілося сповзти з табурета на підлогу і сжатися у грудку. Посадовець вклонився королю, кивнув мені і зайняв своє місце. 

— Королівство Асторія в моїй особі, — король вказав на себе пальцем, — продовжує політику мого діда щодо відновлення північного краю. Виявилося, що поки там було тісно від крижаних магів і звичайних жителів, поки кожну з Вітряних веж займав крижаний лорд, ніякі снігові лосі не мчали, де їм не місце, не вилітали віверни з гір, не спускалися з льодовиків чудовиська. І самі льодовики не повзли…