Розділ 7

Голос був чоловічий, досить звичайний, сенс сказаного дійшов до мене не одразу. Спочатку я просто не повірила тому, що почула, ще й після падіння в голові трохи дзвеніло. Втім, як тільки стало зрозуміло, що мені не здалося, я підстрибнула від щирого подиву на місці, але не обернулася.

— Правда-правда, ви дійсно крижаний маг? — я одразу поцікавилася у чоловіка, що стояв за моєю спиною. Той видав якийсь дивний звук, чи то закашлявся, чи то подавився, але потім відповів:

— Правда-правда. Магією присягаюся.

Я повільно видохнула, відгороджуючись від зайвих думок і зайвих людей. Зосередилася, склавши руки перед собою, і подумки записала нову тезу. Невідомо, чи знайдеться мій блокнот для записів, якщо все було зруйновано сніговими лосями, а дослідження крижаного мага саме себе не напише.

«Голос у першого зустрінутого мною представника цієї магічної здібності був чоловічим, хрипким, звичайним. У голосі не чути ні дивних відтінків, ні крижаного свисту, ні гарчання, як описують у своїх спогадах деякі «очевидці». Також голос не викликає тремтіння в колінах, заїкання чи запаморочення в голові. Можливо, це наслідки впливу чого іншого. Тому продовжую дослідження».

Я переступила з ноги на ногу, занурившись у думки. Тиша затягнулася. 

— Не будете обертатися, пані? — поцікавився у мене крижаний маг.

— Буду звісно, пане, дайте тільки сконцентруватися, вперше крижаного мага бачу, — відповіла я йому, перебираючи в голові все, на що потрібно звернути увагу при першому погляді, а що можна відкласти на подальше розглядання.

— Не заважаю, — хмикнув він здивовано, але не став квапити, чим вже викликав у мене повагу. 

— Пані, давайте ви краще до нас підійдете? — покликав мене найближчий лицар. Вони, до речі, не злякалися і не розгубилися, спочатку відвели в сторону всіх небажаних свідків, а тепер стояли собі рівненько, пліч-о-пліч, ніби саме існування крижаних магів для них не було оповите пеленою жаху і забобонів. З чого випливало кілька припущень: або лицарі були настільки хоробрими, або настільки розумними, що не бачили в цьому чоловікові небезпеки, або знали, що той не заподіє їм шкоди. Що знову повертало фокус моєї уваги до мага за моєю спиною.

— Дякую, мені і так добре, — ввічливо відмовилася я, крім лицарів, на тому боці було повно не надто приємних особистостей, які випромінювали в мій бік неприязнь з-за дерев. Та й ніхто не гарантував, що крижаний маг не зникне, як тільки я зійду з місця.

— Смілива пані, може, ви прислухаєтеся до поради розумних людей? — здається, маг нахилився до мого вуха, бо голос став голоснішим і ближчим.

І я зважилася: розвернулася на п'ятах у пів-оберті.

На мене дивилося жахливе чудовисько — лобасте, ікласте, з опуклими ніздрями, хвилястою білою гривою, з якої стирчали гострі роги, білими очима і світло-синьою, блискучою шкірою. Моторошна голова була посаджена на звичайне чоловіче тіло, повністю приховане темним одягом, спереду виблискував срібний нагрудник, на плечах був темний щільний плащ з глибоким капюшоном. Ніяких чотирьох рук я не помітила. Дивно тільки: навіщо магу капюшон? Таку велику і страшну голову треба прятати, але вона в нього явно не влізе.

«Те, що я побачила своїми очима, не збігається повністю з жодним описом із тих, що були представлені «очевидцями», також хочу зазначити, що описи всі різняться. Об'єднує їх і моє спостереження лише наявність білого волосся, іклів і білих очей. Про роги згадувалося в дванадцяти джерелах із сорока восьми. Про лоб і характерний блиск шкіри не згадувалося взагалі. Також хочу розвінчати припущення про нелюдську форму тіла: крижаний маг має дві ноги, дві руки і одну голову. Наявність хвоста поки що не вдається перевірити...»

Я з підозрою примружилася і принюхалася, пахло льодом і — несподівано! — досить популярним у цьому сезоні чоловічим ароматом «Поривчастий вітер». Я впізнала його враз, тому що кілька місяців тому «Поривчастим вітром» тягнуло з кожного кутка мого рідного дому. Брати ніби змагалися один з одним, хто сильніше пахне. Висновок був очевидний: крижаний маг стежив за модою. Але для чого це чудовиську?..

— Та не може бути, — пробурмотіла я.

Зазвичай розгадка була простішою, ніж здавалося. Щоб розвінчати свої підозри, я потягнулася руками до моторошного обличчя. Маг смикнувся, але не встиг відсунутися, мої долоні вже лягли на його опуклі щоки. Обличчя було холодним, тобто вуличної температури, гладким на дотик, металевим, і порожнім, судячи зі звуку, з яким я постукала по поверхні. Це було не обличчя, а дорога маска з майстерно зробленими іклами, рогами, напівпрозорими зіницями, через які можна було побачити — я навіть змусила мага трохи наблизити голову до мого обличчя — обриси звичайних людських очей.

— Вам не варто цього робити, пані, — маг обхопив одне моє зап'ястя рукою і відвів його вбік. — Знаєте, про крижаних магів ходить безліч моторошних історій.

— Не носили б маску — не було б історій, — прошепотіла я невдоволено, бо була трохи зла. Для чого цей маскарад?

— О, я запевняю вас, смілива пані, чудовисько в людській подобі викликає більше жаху у натовпу, ніж те, у якого є ікла і хвіст.

— Так у вас є хвіст? — я вихопила найважливіше з того, що він сказав. Чоловік запнувся, нервово ледь чутно засміявся і похитав головою:

— А це інформація не для загального розповсюдження.