Розділ 4

Від Граденейра ми їхали далі на північ, і осінь тут була холоднішою, а листя подекуди вкрилося інеєм, який розтанув тільки ближче до полудня. Гори на горизонті ставали чіткішими. Вершини вже були засніжені, і чорні ліси біля підніжжя також присипало білим. Два-три тижні — і дороги в ті краї занесе, не проїхати. Втім, до місця полювання було набагато-набагато ближче, ніж до сніжних гір.

Наш з братом екіпаж тепер котився по дорозі в компанії ще десятка подібних до нього, іноді повз нас у тому самому напрямку пролітали вершники. Брат, здається, зітхнув з полегшенням: це означало, що ми не запізнилися. Тобто він встигне і про мене подбати, і взяти участь у сьогоднішньому полюванні.

Чим ближче до кінцевого пункту нашої поїздки, тим більше шуму ставало навколо. Я виглянула з екіпажу на ходу, щоб розглянути, що там попереду, і голосно присвиснула.

— Поводься пристойно, — пробурмотів брат, але сам пристойності також не дотримувався, висунувшись з іншого вікна.

Біля краю лісу розросталося місто різнокольорових наметів, над ним ширяли повітряні змії, в небо тягнулися на довгих стрічках кольорові повітряні кулі — від невеликих розмірів до відверто величезних, здатних підняти в повітря кількох людей. Поруч працівники розставляли столи, лагодили лавки, розташовували жаровні. Королівські маги, відповідальні за облаштування, викликали вогняних і деревних елементалів, а десятки слуг несли на столи напої і закуски. Знатні королівські гості поки тільки збиралися, хтось ще не прибув, хтось уже зайняв свій намет.

Осторонь розташувалися низки екіпажів, намети для слуг і помічників, вози з припасами та охороною. Перший мисливський загін вже збирався виїжджати, тож Брайан підстрибував на місці, поки ми виходили з екіпажу, розшукували свій намет і мою помічницю — поважну вдову зі свити королеви. Судячи з усього, помічниця сама зголосилася брати участь в організації заходу і опікуватися незаміжніми дівчатами на полюванні і пізніше під час танців. Пані Нікола вислухала плутані пояснення брата і жестом зупинила його:

— Не турбуйтеся, пане Брайане, я подбаю, щоб ваша сестра віддала всю себе пошуку пристойного чоловіка!

— Е-е-е, пані Ніколо, все не настільки серйозно, як виглядає з вашого боку, — пролепетала я, оскільки вдова насувалася на мене з невідворотністю грозової бурі.

— От і ні, дівчинко моя, — вона уперла руки в боки, оглядаючи мене з голови до ніг. — Твої шанси на успіх вкрай низькі, але я зроблю все, щоб їх підвищити! Ніколи ще не було такого, щоб мої підопічні не ставали щасливими нареченими. Своєю магією клянуся!

— Добре, як скажете, — відступила я, — але з братом можна попрощатися?

— Хвилинку — і нам потрібно починати, — дозволила мені пані Нікола.

Брайан чекав біля входу в намет, тупцював на місці, намагався застібнути сам на собі шкіряний нагрудник і одночасно затягнути кріплення для укажчика на передпліччі. Я зупинила його метушіння, допомогла із застібками і стала поруч. Поки те, що відбувалося, здавалося мені трохи дуруватим сном, коли не знаєш, що підкине тобі наступний поворот сюжету і хто взагалі цей сюжет контролює.

— Постарайся нікуди не вляпатися, — попросив мене Брайан. У відповідь я хмикнула:

— Я колись вляпувалась кудись?

— Але це не значить, що цього не буде. Поки ти сиділа в бібліотеці, у тебе можливостей нікуди вляпатися не було, але не тепер, — він підморгнув, клюнув губами мою щоку і швидким кроком пішов у бік кінних загонів. Перший загін мисливців уже зник у лісі, залишалися ще два.

— Вдалого полювання, — побажала я йому, глибоко вдихнула і повернулася до намету. Все одно не уникнути тортур, то чому б не почати їх раніше?

Пані Нікола була більш ніж доброю до мене і затягнула корсет так, що я не тільки могла дихати, а й випити гарячого вина. Тільки у скронях кололо через те, що волосся було зібране у незвичну мені високу зачіску. Але сукні, підібрані тітонькою, були напрочуд зручними, ще й теплими. Шкода тільки, що довелося взути черевички на підборах, бо так я частіше думала, як би не впасти, ніж з ким би поговорити.

Через годину після нашого з Брайаном приїзду простір навколо столів був уже заповнений компаніями — поменше і побільше. Багато присутніх були знайомі одне з одним досить давно, це видно по їх жестах і спілкуванню. Їх я відкидала вбік. Не підходила також до закоханих парочок, а ще намагалася обходити стороною скупчення з трьох і більше неодружених чоловіків. Коли вони зосереджувалися в одному місці або, що ще гірше, починали натовпом говорити одночасно, не даючи мені і слова сказати, я губилася. Коли встигала вставити хоч слово я, губилися вже вони.

— У вас добре виходить, моя дівчинко, протримайтеся ще чверть години, відпочиньте, скоро мають повернутися перші мисливці, — підтримувала мене час від часу пані Нікола. У компанії інших помічниць вона потягувала гаряче пряне вино і стежила, щоб чоловіки завчасно не хапали незаміжніх жінок за талії, не лаялися і не підвищували голос. Спеціально для з'ясування стосунків і вирішення суперечок була огороджена своєрідна арена для дуелей і магічних демонстрацій.

— Дякую, — посміхнулася я вкотре. Минула всього-на-всього друга година, але в голові вже неприємно дзвеніло, а добродушність випарувалася з моїх думок майже повністю.

— …І коли Тео Милостивий відмовився взяти в облогу Ейзенрон…

— Це було місто Халер, а не Ейзенрон, — буркнула я. — І король Тео був не Милостивий, а Милосердний.