Глава 1

ПРИНЦЕСА АМАЛІЯ 

Вийшовши з красивих кованих закритих саней, іду до палацу. Кришталево білий сніг рипить під ногами. Я щойно повернулася з невеличкого хутора у нашому зимовому світі. На прохання королеви-бабусі Маргарити я провідувала її молодшу сестру. 

Раніше бабуся сама провідувала Жанету, але через те, що холод з кожним роком посилюється, вона боїться їхати. Здоров’я не те: вона часто хворіє і боїться замерзнути. 

Підіймаюся високими сходами, що ведуть до розкішного палацу, у супроводі двох лакеїв, і нарешті входжу в палац. Здригаюся від холоду і про себе відзначаю, що й у палаці тепла як такого немає. 

Невже вартові вогню поснули? Чому ж так холодно? І чому холод лише посилюється? 

Я вже питала про це своїх світлих королів, але вони мовчать. Батько-король лиш відмахнувся, що залишається сподіватися, що скоро стане тепліше. Але вже пройшло два місяці, а тепліше не стає. Хуртовини та снігопади лише посилюються, і морози стають сильнішими. Вже пів року все вкрите інієм, який навіть не осипається. Таке враження, що скоро наше королівство стане замороженим світом, де не залишиться ні живої душі. 

Замислившись, я зупинилася. До тями привів голос лакея позаду. 

— Ваша світлосте, куди нести скрині для її величності Маргарити? 

Оглядаюся на чоловіків і тихо прошу: 

— У покої її величності. 

Йду за лакеями, які підіймаються сходами на другий ярус. Постукавши у широкі дубові двері, входимо в покої бабусі-королеви, яка сидить у розкішному золоченому кріслі біля каміна, де горить вогонь та потріскують дрова. Вона вся закутана у тепле вовняне покривало, але, як завжди, на ній незмінно красива корона. 

Оглядаюся по покоях, у яких уже збираються сутінки, бо ж уже по обіді. Тут теж тепла немає. 

Лакеї вклоняються, ставлять скрині та покидають покої Маргарити. 

Бабуся здіймає тепле шерстяне покривало із себе і, вставши, обіймає мене. 

Тону в таких теплих обіймах рідної душі, яка приємно пахне лавандою. 

— Моя кохана дитина повернулася. Як же довго тебе не було… 

Посміхаюся, бо бабуся перебільшує: мене не було всього тиждень. Вона відпускає мене з обіймів і, зиркнувши на невеликі скрині, питає: 

— Що Жанета передала? 

Зітхаю і дивлюся у вицвілі сірі очі улюбленої бабусі. 

— Море любові, карету обіймів та скриню поцілунків. 

Маргарита посміхається й питає: 

— Моя мила принцесо, як же я скучила за твоїми жартами. 

Вона оглядається на камін, у якому вже майже вигоріли дрова, й питає: 

— Може, теплого чаю з калини? Ти ж з дороги?! 

— Та ні, — відмовляюся і прошу: — Краще давай зігріємося у твоєму кріслі… 

— А давай, — погоджується Маргарита. 

Я накидаю дров у камін та зручно вмощуюся у кріслі поруч із бабусею. Люблю отак вечорами сидіти з нею та слухати красиві історії про кохання. Бабуся знає їх незліченну кількість. Закутуємося в тепле покривало, і я питаю: 

— А де їхні величності королі, що навіть не зустрічали мене? 

— Поїхали до сестри короля? 

Видихаю: отже, ми з бабусею удвох, але чи надовго? 

— А коли повернуться? 

— Напевно завтра, — сумно повідомляє бабуся. 

Мене ця звістка втішила. Нарешті я зможу поговорити з бабусею і запитати все, що мене цікавить. 

— Зігріся, моя світлосте, і розберемо подарунки від сестри, — розвіває мої роздуми бабуся-королева. 

— А може завтра? — з надією прошу. 

Маргарита зітхає й, пригорнувши мене до себе, погоджується: 

— Та можна й завтра за дня, коли від сонця видно буде. 

Тішуся в душі і вирішую запитати те, що вже роки чотири не дає мені спокою. 

— Ваша високосте, ти казала, що коли я стану дорослою, ти розповіси мені, чому мене ще й досі називають донькою семи вітрів? — настирливо наводжу вагомий факт. — Мій батько-король Олівер, то чому ж я донька семи вітрів? 

Бабуся мовчить. Мене ж це мовчання хвилює. Не хочу знову чути відмову, тому настирливо нагадую: 

— Ваша високосте, мені ж уже вісімнадцята зима минула… Розкажи, будь ласка! 

Маргарита лише зітхає і мовчить. Я ж терпляче чекаю і розумію, що схоже, знову не отримаю відповіді на це питання. 

 Відчуваю: бабуся знає все, ну, напевно, все. І також знаю те, що лише вона одна може дати мені щирі відповіді на мої численні питання.