Розділ 14

Розділ 14

Танцювальний зал у королівському палаці вампірів вражав розкішшю, підлога тут була з чорного мармуру і виблискувала, наче замерзле озеро, а зі стелі звисали масивні кришталеві люстри. Напевно, тут проводили бали, бо був і справді дуже гарно й пишно прикрашений. Уздовж однієї зі стін стояли інші дівчата-бранки, які під наглядом високого худорлявого вампіра намагалися вчитися тримати поставу.

Перед тим як переступити поріг, Лія швидко запхала свою зрізану косу глибоко в кишеню сукні, адже це сріблясте волосся було єдиним, що в неї залишилося від колишньої себе, і вона не збиралася виставляти його напоказ ні перед ким.

Коли Корнеліда ввела Лію досередини, музика, яку стиха вигравали троє скрипалів у кутку, різко обірвалася. Десятеро дівчат одночасно повернули голови, і залом прокотився приглушений зойк і шепотіння, повні жаху. Мідда ледь не впала від несподіванки, а Селена притиснула долоні до рота, заніміло дивлячись на понівечену подругу.

— О боги! Ліє, що він із тобою зробив? — промовила співчутливо Мідда, роблячи крок вперед, але суворий погляд дворецької миттєво прикував її до місця.

— Не відволікайтеся! Ця дівка понесла справедливе покарання за свій гострий язик! — гаркнула Корнеліда, а її очі блиснули червоним полум'ям. Потім вона повернулася до вчителя танців. — Пане Колескусе, ось остання ваша учениця. Вона трохи затрималася через додаткове виховання, яке отримала від радника Фаррама. Думаю, тепер вона буде знати своє місце.

Пан Колескус підійшов до Лії, оглядаючи її через невелике золоте пенсне. Він скривився, побачивши обрубані пасма, що стирчали в різні боки, та темні плями на її колись чистій шкірі. Вампір повів носом, неначе принюхуючись, і в його очах промайнула гидливість.

— Яка гидка людська істота! І до того ж страшна! — проскрипів він. — Як я маю навчити грації це опудало? Його Величність король Дагар цінує досконалість і витонченість, а ця дівка виглядає так, наче її щойно витягнули з підворіття! Фу! Але наказ є наказ. Ставай у ряд, нещасна! — махнув він рукою в бік дівчат.

Лія мовчки пройшла до дівчат. Вона відчувала на собі їхні погляди: хтось дивився зі співчуттям, а хтось із потаємним полегшенням, що Фаррам покарав не їх. Лія стояла рівно, не подаючи вигляду, що ображена, принижена і неймовірно зла. Її шкіра на обличчі все ще дивним чином смикалася від магічних міток із Фаррамового вина.

— Музика! — скомандував пан Колескус, ляснувши в долоні.

Знову заграли музиканти, в тренуванні, продовжилося. Лія почала повторювати і робити все, чого вимагав пан Колескус, рухалася механічно, виконуючи складні па, хоча їй хотілося просто впасти від утоми. Вона бачила своє відображення у високих дзеркалах цього залу, була справді потворна, заплямована магією, проте очі на її обличчі горіли таким непокірним вогнем, якого не було у жодної з красунь поруч. Вона думала про те, що король Дагар, напевно, такий само самозакоханий павич, як і його брат, і що їй тепер байдуже на його думку, і це навіть добре, що вона втратила свою красу, можливо, він не чіпатиме її, ну, принаймні, вибере не першою для своїх вампірських утіх, чи що він там збирався робити з усіма ними, своїми нинішніми бранками...

Раптом двері танцювального залу різко відчинилися, і всередину вбіг молодий стражник, надзвичайно перестрашений і дуже блідий навіть за мірками вампірів. Він кинувся до дворецької Корнеліди і щось швидко зашепотів. Обличчя дворецької миттєво змінилося, з нього зникла зверхня посмішка, поступившись місцем напруженню.

— Усім припинити тренування! — вигукнула вона, перериваючи музику. — Пане Колескусе, ми мусимо негайно вести всіх дівчат до тронного залу!

— Але ми не закінчили репетицію реверансу! — обурився танцмейстер Колескус.

— Його Величність король Дагар повернувся! — відрізала Корнеліда, і в залі запала така тиша, що було чути лише важке дихання деяких дівчат після швидких танцювальних вправ. — Він вимагає бачити данину зараз же. Негайно!

Лія, як і всі дівчата навколо, дуже розхвилювалася. Ось воно! Король Дагар повернувся! Тепер наступить момент істини, вони всі, нарешті, дізнаються, яка їх чекає доля. Дівчина мимоволі доторкнулася до кишені, де лежала її коса як символ колишньої їх вроди. Тепер доведеться постати перед тим вищим вампіром негарною і обскубаною. Але Лія подумала, що принаймні якщо попереду її чекає смерть, то вона зустріне її достойно…