Розділ 3

Розділ 3

Стражник із гуркотом відчинив засув клітки, і дівчата почали по черзі виходити з неї.

— Швидше ворушіться! Ставайте у ряд! — грубий поштовх Ротча у спину ледь не збив Лію з ніг, але вона втрималася, гордо випрямивши спину і ставши поруч з іншими.

До них наблизився чоловік у чорному камзолі з вишитим золотим знаком палаючого багаття, міткою королівського радника на грудях. У руках він тримав довгий стек, яким час від часу бив по своїх високих чоботях, а за ним ішли двоє помічників із сувоями та чорнильницями.

Огляд був принизливим і швидким. Наглядач проходив повз шеренгу, зупиняючись біля кожної дівчини, і його цікавили очі, зуби, шкіра та волосся. Стеком він піднімав підборіддя кожної із дівчат, наказував помічникам розсовувати їм губи, щоб поглянути на зуби, без церемоній задирав подоли суконь, перевіряючи, чи рівні вони мають ноги…

— Цю не беремо. Надто худа, Дагар таких не любить, піде на кухню або в казарми, — кинув він сухо, навіть не дивлячись на чергову дівчину, яка від почутого ледь не знепритомніла.

— А цю… Гм, — він зупинився навпроти сусідки Лії, тієї самої, що гризла нігті. — Шкіра чиста, але пальці… Подивіться на ці руки! Обгризені до м’яса. Проте волосся має гарне. Запиши її, хай попрацюють маги, наростять нігті. Якби не була така вродлива, то пішла б у бордель нижнього міста, там на руки не дивляться, — наказав він помічнику і ступив далі, до Лії.

Радник завмер, і його очі, холодні та колючі, звузилися. Сонце, що якраз піднялося у небі, підсвічувало її незвично сріблясте біле волосся, і воно мало чудовий вигляд навіть замазане багнюкою.

— Оце так екземпляр! — вигукнув він, і в його голосі вперше почулося щось схоже на азарт. — Справжня срібна красуня!

Він простягнув руку, щоб торкнутися волосся дівчини, але Лія різко відсахнулася, блиснувши блакитними очима, в яких запалахкотіла непокора і ненависть. Наглядач лише криво посміхнувся.

— Ого! Норовлива! Це добре. Дагар любить, коли здобич намагається кусатися. Запиши її номером першим у золотий список. Ця поїде в першій кареті!

Наглядач уже хотів було йти далі, але раптом завмер, витягнувшись у струнку і схиливши голову у шанобливому поклоні. На високий кам’яний балкон, що виходив прямо у внутрішній двір, повільно вийшов чоловік. Це був сам Його Величність король Гамтос. Був він чоловік старий, висохлий, із блідою шкірою, що обтягувала череп, наче пергамент. Його очі, жовтуваті й каламутні, оглядали дівчат із такою байдужістю, наче він рахував мішки з зерном у коморі. На плечах його лежала дорога мантія, а на пальцях виблискували персні, за кожен з яких можна було б купити половину того ринку, де схопили Лію.

— Ну? — спитав король. — Показуй, що наловили твої пси цього разу, Кумпле. Дагар стає нетерплячим, і його дика зграя вже гризеться на кордоні. Мені не потрібна війна через десяток дівчат.

Радник Кумпель низько вклонився, вказуючи стеком на Лію.

— Ваша Величносте, погляньте на цю. Рідкісний екземпляр. Вона має рідкісна срібне волосся та яскраві блакитні очі. Навіть Дагар, при всій своїй перебірливості, оцінить такий дар!

Король Гамтос повільно спустився сходами прямо у двір. Ішов він важко, спираючись на тростину з набалдашником у вигляді пташиної голови, а зупинившись перед Лією, примружився, розглядаючи її.

— Срібне волосся? — король простягнув свою суху й тремтячу руку і підчепив пасмо Ліїного волосся пальцями. — Так! Справді гарна. Навіть занадто вродлива для такої обірванки.

Лія відчула, як усередині неї все закипає. Вона дивилася прямо в жовті очі короля, не опускаючи голови, хоча стражники навколо вже почали переглядатися, бо явно було видно незадоволення дівчини.

— Чого витріщилася? — прошипів раптом король, і в його очах на мить спалахнула злість. — Ти маєш дякувати долі, дівчино. Ти помреш у шовках у замку диких вампірів, а не в багнюці під парканом. І врятуєш своє королівство від війни. А це велика честь!

— Ваша Величність, ви задешево продаєте своє королівство, — процідила Лія, відчуваючи, як кайдани боляче врізаються в зап’ястя, коли вона стиснула кулаки. — Якщо вам так потрібен мир, чому б вам самому не поїхати до Дагара? Може, йому сподобається ваша кров, і ви самі врятували б своє королівство, як це зробив би достойний і гідний король? А не кожного року відкуповувалися б беззахисними жінками?

Усі навколо завмерли, радник Кумпель зблід, а стражник Ротч, котрий стояв неподалік, схопився за батіг. Король Гамтос на мить завмер, а потім його обличчя скривилося в огидній посмішці.

— О, то в неї язик гострий, наче ніж! Це чудово! — він різко повернувся до радника. — Відмийте її. Одягніть якнайкраще. І прослідкуйте, щоб вона доїхала живою. Всю дорогу не спускайте з неї очей. Дагар любить ламати саме таких, гордих і непокірних. Давно в нас не було таких норовливиць. Це зробить його задоволення ще солодшим.

Король розвернувся і, не озираючись, пішов геть.

— Так, чули всі? Ця буде номером першим! Сам Його Величність король Гамтос дав на це добро! — вигукнув радник Кумпель, ставлячи жирний і останній, десятий, хрест у сувої, який йому підніс його помічник. — Усіх, кого я забракував, виводьте звідси! Ви знаєте, куди їх доставити! А цей десяток дівчат, — він помахав сувоєм зі списком у повітрі, — ведіть у купальні! Швидше! До світанку вони мають сяяти, як діаманти! А на світанку їдемо до королівства вампірів...