Глава 10

Звучало неймовірно, та Рената казала правду. Пориви вітру були настільки сильні, що приносили з собою цілі шматки берегів із травою та кущами, змішуючи пальми і сосни. Все це поливалось водою, яку ніс в собі величезний смерч. Танцюючий стовп невблаганно прийшов у центр долини і обрушився високою хвилею.

– Знесилившись, дракон упав на вершину Мунудда і заснув міцним сном. Він проспав довгих чотири роки. А коли відкрив очі, то побачив, як сильно змінився його край.

На моїх очах вода увібралась, оголивши чорну пухку землю, з якої мов за помахом чарівної палички тяглися паростки: молоді дерева, щільні бамбукові гаї і запашні сади. Від пусток не лишилося і сліду – тепер вони стали справжнісіньким рогом достатку.

– Серце дракона ожило. Вперше за багато років Аскандар був щасливий, – сказала Рената, а потім сумно додала: – Та от радість... супроводжувала його недовго... Оглянувши свої володіння, Ленар побачив горе: посеред обмілілого озера лежала на спині велика біла акула.

"Акула?!" – здивувався я в думках, дивлячись на безпорадного хижака. Треба ж – смерч приніс до нього акулу...

– "Убий мене, всесильний Аскандаре, – благала непрохана гостя. – Я промучилася так багато часу, не маючи шансів позбавити себе болю. Але ти можеш це зробити. І я щиро прошу тебе про цю послугу", – говорила Рената словами вмираючої акули.

Я помітив, як по її щоках ковзнула пара сліз. Втім, мені й самому стало якось не по собі від такої ситуації – було шкода і цю акулу, і дракона.

– Заревів Аскандар від болю і ненависті до самого себе. Намагаючись зробити світ кращим, він позбавляв життя інших. І нічого вже не могло врятувати бранку Івару. Аж раптом сталося диво: вдаривши з силою по скелі, чорний дракон пробив шлях для джерела. З Мунудда забив ключ – крізь отвір від гострого шипа пішла цілюща вода. Вона перетворювала повалені колоди в квітучі дерева, загоювала рани і зцілювала душу... Сам того не знаючи, Аскандар врятував життя акулі. І коли вона вдосталь напилася джерельної води, то обернулась на прекрасну діву.

Я з подивом спостерігав перетворення зубастої в дівчину – юну, красиву, зі стрункими довгими ногами і таким же довгим волоссям. Ще мить тому ця гола блондинка була акулою, а тепер...

– Ак'ют. Її звали Ак'ют. Дракон бажав хоч якось спокутувати свою провину і запропонував діві залишитися. Під захистом найсильнішого з Ленарів... Але правда була в тому, що вона й сама виявилася лютим воїном, майстром меча, який став захищати кордони Івару протягом наступних років. Аскандар полюбив її всім серцем. І коли войовниця зустріла свою тридцять третю весну... Вони одружилися.

Я посміхнувся при погляді на Аскандара: він прийняв подобу широкоплечого чоловіка з чорним як смола волоссям. Вони з Ак'ют виглядали ніби інь та янь, добро і зло. От тільки біле "добро" тут було аж ніяк не беззубим... Раптом щось змінилося – щасливий наречений глянув на небо і спохмурнів. Його обличчя стало майже таким же сумним, як в той день, коли він уперше зустрів свою майбутню дружину.

– Надсила Аскандара призвела до того, що ураган змінив не тільки землю. Але і небо, – пояснила Рената. – Серед блакитних небес з'явилися діри – межа людського світу була порушена, і крізь тунелі між реальностями до Івару стали падати люди. Один за одним провалювалися гості. Далеко не всіх Аскандар міг підняти на ноги, і Ак'ют запропонувала позбавити їх від зайвих мук. Але король був проти – він дозволив людям напитися з джерела і поповнити сили. Так почалося велике паломництво до гори Мунудд.

– Ого, нічого собі... Тож я не перший, виходить. – До мене дійшла очевидна думка – жителям цього краю не звикати до попаданців. І вони їм напевно набридли.

– Джерело повертало хворих до життя і давало велику силу. Багато хто навчився змінювати свою подобу, як і господарі краю. Не зважаючи на думку Ак'ют, ленар дозволив всім бажаючим лишитися: Івару поступово заселяли молоді перевертні, які створювали сім'ї, відважно билися з нечистю і допомагали Аскандарові тримати порядок в королівстві. За доброту і щедрість піддані нагородили чорного дракона подарунком – величним замком на пагорбі, де так любив він воркувати зі своєю коханою.