Глава 6

Вас коли-небудь спіткало таке розчарування? Працюючи з паном Дрейком я багато де побувала, але людські смаки мене вкотре здивували! По-перше, рулетка тут присутня лише для антуражу, отже не бачити мені власних золотих гір! По-друге, я подумки радію, що одразу не привезла з собою пані Саламандру. Не уявляю, що б сказала моя розкішна патронеса, якби побачила тутешні порції делікатесів. Крихітні, наче тут зібрання фей, які сидять на дієті!

-Ви вже щось обрали? - Олексій відкладає меню і пестить мене усміхненим поглядом. 

О, драконячі боги, чим я перед вами завинила? Краще б я ще рік працювала без відпустки, ніж обирати між котолеттою а-ля міланезе, міфлеєм з яловичиною та страчателлою. Здається у моєї прабабці був домовик Міфлей, то ж мене такі собі асоціації… Щоб хоч якось врятувати власну репутацію, підвожу очі і млосно вимовляю, намагаючись не виглядати дурепою:

-Я люблю щось гостреньке, оберіть на ваш смак!

Чесно кажучи, я б залюбки зараз випила келих чогось прохолодного і ось тут настає мій зірковий час! Виявляється, ми в Винному казино і ставки робитимемо досить цікаві. Про це нам повідомляє сомельє - імпозантний чоловік в ретро-одязі, з набріоліненим чорним волоссям й тоненькими вусиками. В руках у нього кілька пляшок, з яких він пропонує скуштувати напій, але перед цим відгадати, з якого сорту винограду виготовлене вино, яка його міцність, та який рік випуску. Виграш - фантастичний, за цей чудовий обід мені можуть заплатити зарплатню за пів року. 

Перший келих я смакую з особливим задоволенням, бо це аперитив, тому легко здогадатись, що щось легке, про що я першою і повідомляю

-Піно Блан!Міцність… думаю не більше десяти процентів, ну і, звичайно, вино молоде, рік випуску нинішній. Ще не змінило колір з оливкового на золотавий.  

-Відмінно! - сомельє розпливається у посмішці, після чого записує мій особистий номер на дошці, що прикріплена на стіні. 

Все, що відбувається далі нагадує гарно відрепетований спектакль, в якому працівнику казино дісталася драматична роль. Хіба ж він міг знати про розміри нашим винних погребів, що ховаються у сімейному замку бабусі. І там ви знайдете не тільки Чорний діамант чи Кров Геракла, а й дещо цікавеньке з людських винних виробів. 

Мій супутник явно тішиться картиною, що спостерігає і тим, з яким задоволенням я куштую напої аж до того моменту, коли я виявляюся першою, хто обіграв казино. Присутні в’яло плескають у долоні, але не всі. Один з чоловіків і піджаку, що ледве сходиться на животі, давно поглядає на мене з цікавістю. Як тільки ми закінчуємо обідати і в залі починає звучати музика, цей одеський залицяльник відсуває свій стілець і ходою короля наближується до нашого столика.

-Дозвольте вас запросити! 

Я безпорадно кидаю погляд на Олексія, але ми вважаємось просто друзями й він просто поводить бровою. Тобто все вирішувати мені? Добре! Може цей чолов’яга буде мені чимось корисним, судячи з його форм він точно знає, що в цьому ресторані найсмачніше.

На щастя, його здатність до танців трохи більша, ніж на трієчку і ми кружляємо по залу під його компліменти моїй красі, грації та здатності розбиратися у винах. Новий приятель навіть розповідає мені місцевий анекдот і досить дотепний:

Мама Роза визирає у відчинене вікно і кличе синочка Ізю, який гуляє на подвір'ї, обідати:

- Ізя, іди їсти кашу! Швидше, а то охолоне!

Ізя приходить додому надутий і каже мамі Розі:

- Маман, шо ви весь час кричите мені за цю кашу?

- А шо я маю кричати?

- Ви маєте кричати: «Ізя, іди їсти чорну ікру ложками!». Щоб усі думали, шо ми добре живемо!

- Ну, добре, наступного разу я покличу тебе їсти чорну ікру ложками.

Наступного дня мама Роза кричить у вікно Ізі, що гуляє у дворі:

- Ізя, іди їсти чорну ікру ложками! Швидше, а то охолоне!

Я сміюся і трохи проймаюся симпатією до Марка (так він назвався), але тільки доти, доки його пухка рука не починає спускатися трохи нижче моєї талії. Оце вже ні! В амурах я дівчина перебірлива, тим більше прийшла сюди не сама і маю плани на декого більш привабливого. Намагаюся натякнути, що мені не дуже подобається розвиток подій, але мій залицяльник таки надто настирний, а ще - він не знає, з ким зв’язався!      

Діяти приходиться навмання, хоча досі я практикувалася лише на жабах та білих мишах. Бабуся казала, що потрібно сконцентрувати погляд точно на очах і не кліпати віями, що я й виконую точно по інструкції! Погляд справжнього Василіска миттєво убиває, але зараз перетворюватись я не дуже то й хотіла б, тому в людському вигляді дія трохи не така вбивча. Пан Марк ще хвилину намагається притиснути мене до себе, а потім застигає на місці, наче закам’янілий. 

Гуркіт від його падіння змушує всіх обернутися, а мене - розгублено відступити!

Сомельє кидається до виходу з криками викликати Швидку, всі збираються довкола постраждалого, а мене акуратно бере за лікоть Олексій.

-Він скоро оговтається, - трохи винувато промовляю я. - Тут дуже жарко, може вийдемо на свіже повітря? 

-Добре, тільки заберемо ваш виграш! 

Чомусь мій супутник здався мені здивованим лише на одну мить. Зате  помічаю щось незрозуміле в його карих очах, а може я випила зайвого? Ні, такого просто не може не може бути, тримайте мене семеро, адже він…