Глава 2

Перш за все треба хоч щось дізнатись про пані Саламандру, бо догодити дракониці – це не фунт родзинок з’їсти. Добре, що я підглянула пароль боса і можу зайти на його особисту сторінку, хоч це й трохи протизаконно. Але з переможців не судять, тому…

Оце дійсно сюрприз! Чого я не очікувала, так це побачити ТАКУ наречену. Ви думаєте якась модель? Може струнка брюнетка з ногами від вух? Холодно і ще холодніше! Бо подружка пана Дрейка утілення бодіпозитиву з розряду «є за що потримати» та параметрами сто двадцять-дев’яносто-сто двадцять. І її головне хобі – екзотична кухня. Ось тепер все зрозуміло, залишається сподіватись, що для підтримання форми їй не треба з’їсти кілька людиськ.

Гортаю стрічку в дракономережі і натикаюсь на посилання, в якому наша блогерка проводить зустріч з фанатами та буде роздавати автографи. Ось і шанс трохи більше дізнатись про смаки майбутньої дружини боса, якщо тільки я встигну на цю кляту зустріч, бо вона починається вже через пів години. Задача не стає легшою через те, що на мені уніформа нашої компанії: темно синій костюм з емблемою «Золотої гори».

Точно не пам’ятаю, який за рахунком прапрадід пана Дрейка відкремсав цю частину гірського ландшафту, де знайшли найбільші запаси золота та дорогоцінного каміння. Ех, чого моїм пращурам Василіскам так не пощастило? Все, що залишила моя прабабуся – старий дім з підземним ходом в кілька десятків кілометрів. Гарно тільки для того, щоб лякати місцевих жителів…

Треба подумати над власною кармою, але доведеться відкласти це заняття, бо зараз є нагальні питання. У вигляді помічниці пана Дрейка я з’явитись не зможу, бо я одразу спалюся і не бачити мені відпустки, як власних вух! А ось в образі навіженої фанатки можливо і вдасться втертися в довіру.

Шкода, що я уважно не придивилася до образу пані Саламандри, але дещо запам’ятала. Вона обирає модний лук для дівчат з формами. Ні, не леопардовий, це вже не в тренді! Купляю щось молодіжне в першому-ліпшому магазині по дорозі і вже як стильна чіка лечу до місця зустрічі. Добре хоч по карті шукати не треба, збори в найкращому готелі міста. «Будж-ель-Драгон», або перлина Дракона якраз в стилі нашої нареченої, кажуть тут є унікальний ресторан.

Стоп! А хто ж там сплачуватиме за коктейлі? Мабуть, доведеться за щастя побачити наречену боса віддати половини заплати, а це в мої плани не входило! Хоча… можна ж чек зберегти і підсунути разом з паперами!

Тільки про це й думаю, залітаючи до ліфта, і лише коли двері зачиняються бачу, що мені неймовірно пощастило. Поруч стоїть пані Саламандра власною персоною і відчайдушно копирсається в сумочці.

-Де ж вони поділися! – чую ледь розбірливі і не дуже милозвучні слова, але не рішаюся втрутитись, аж поки дракониця не помічає, що їде не сама.

Нарешті, вона підіймає очі, мабуть, почула, як я відхекуюсь після пробіжки.

-Добрий день! – чіпляю на себе максимально широку посмішку і кліпаю захоплено очима. – Я ваша фанатка, можу чимось вам допомогти?

Вона змірює мене допитливим поглядом. Гарна. Я б навіть сказала розкішна красуня, куди там тим дошкам з модельного агентства! Не дарма мій бос крутив з ними романи не довше одного дня і одразу викреслював з записника. Саламандра – зовсім інша і точно леді з характером. Її зіниці, що тільки-но нагадували дві довгі рисочки, перетворюються на півмісяці, а очі недовірливо примружуються.

-В тебе є жуйка?

-Що? – застигаю з розкритим ротом. - А… так, звичайно!

Витягую з кишені шкіряних штанів нову упаковку -  «Рожевий дракон», ту саму, зі смаком полуниці. Це зараз просто тренд! Кажуть, якщо тримати в роті досить довго, можна надувати не тільки бульбашки, а й пихкати вогнем. Правда, не впевнена, що у мене це вийде, але неважливо, головне справити потрібне враження.

Саламандра задоволено хмикає, приймає мій подарунок  і відправляє кульку до рота. Не знаю, чи вона завжди така відверта, але зараз розмовляє вголос, наче хоче виправдатися.

-Намагаюся кинути палити, а це дідько як важко! Весь час зриваюся… Знову доведеться відправити чек за підпал автостоянки.

Ого, то вона запальна дівчина в прямому сенсі слова! Хтось набирає зайві кілограми, коли кидає цигарки, а у пані Саламандри прокидаються первісні інстинкти! З іншого боку вони з моїм босом відмінно одне одному підійдуть, головне купити меблі з негорючого матеріалу. Правда в голові у неї такий самий бардак, як і в сумочці, бо думки перескакують миттєво, я і оговтатись не встигаю. Тепер дракониця дивиться на мене якось дуже зацікавлено і робить несподіваний висновок: 

-Купила одяг тільки що на розпродажу? – вказує пальцем з гострим нігтиком на мій модний прикид.

Я аж смикнулась, невже не зняла цінник, тому судомно себе оглядаю. Наче все на місці, то як вона здогадалася?

-Емм… - я від несподіванки втрачаю всю наснагу. – В мене зараз тимчасові фінансові складнощі.

Слова вискакують з мене раніше, ніж встигаю подумати – це вже звичка, відпрацьована за час роботи помічницею дракона. Завжди треба бути готовою до якоїсь халепи і швиденько її виправити.

-Цікаво-цікаво! – продовжує Саламандра. - Носити ти це не вмієш, та й не твій колір…постава рівна, сумочка маленька, отже не тягаєш з собою різний мотлох. Мабуть, звикла до ідеального порядку, – вона розмірковує вголос, а я принишкло мовчу, бо не розумію, до чого все йде. – Працювала секретаркою? Що ж, допомога мені справді не завадить. Не хочеш стати на сьогодні моєю правою рукою?

От щаслива година! Я на таке не чекала, а тому радію так відверто, що і брехати не треба.

-Звичайно! А що треба робити?

-Допоможеш розібратися з фанатами. Збиратимеш записки з питаннями і роздаватимеш буклети з моїми підписами.

-А що… - хотіла спитати, невже для цього потрібна секретарка, але моя нова патронеса відповідає на питання сама.

– Серед них трапляються неврівноважені особи. Минулого разу приперся вампір і ледь не перекусав половину залу. Йому, бач, не сподобалось, що я не згадую у своїй збірці ресторан «Only blood».