3

Підгорецький замок виглядає велично. Я встигла знайти в Інтернеті, що архітектура поєднує в собі стилі бароко та пізнього ренесансу…

- ВАУ!

У Луїзи існує своє визначення будівлі, яку ми побачили перед собою, як тільки-но автобус зупинився. Велика кількість факелів, що розміщено обабіч під’їзної доріжки, створює ще більш містичне видовище. Добре, що тут дощ не йде.

- Кеті, ти подивись, як тут шикарно! І це все для тебе! Сьогодні ж твій день.

- Це не для мене, Луїзо. І ти це знаєш.

- Нехай. Але інколи омана така приємна… Ця твоя сукня надзвичайна і тобі пасує. І цей замок… Хіба ще рік тому ти могла уявити собі, що будеш святкувати свої солодкі вісімнадцять у такому місці?

- Ні.

- Тож пропоную веселитись сьогодні на повну! Навряд чи ми ще коли-небудь опинимось на вечірці, яка виглядає як справжній королівський бал.

- Ти – песимістична, Луїзо.

- Я?! Це я сьогодні фея всього рожевого та блискучого, а ось ти – справжнісінька готична принцеса.

І моя подруга права. Моя сукня чорного кольору, але дещо цікавого в ній все ж таки є – це верх з майже прозорого чорного мережива, дуже м’якого на дотик. Ніяке бра до нього не личить, тож довелось купляти накладки. Низ сукні зроблений з оксамитової щільної тканини, яка на вигляд лише здається важкою, а насправді легка мов пір’їна. Де-не-де, коли потрібно припідняти поділ, видно чорний фатин, який допомагає створити об’ємний силует. Ця сукня справді нагадує вбрання принцеси. Геловінської принцеси.

- Ходімо святкувати твій містичний день народження!

І ми пішли з Луїзою під руку, оточені світлом природного вогню і зігріті його теплом – зовсім не відчувається, що сьогодні ніч 31 жовтня.

В середині замку не так світло і панує тиша. Чомусь мені вона видається зловісною. Ми тільки зайшли в перше приміщення після масивних дверей – і до нас одразу підбіг хлопчина у масці Чумного лікаря. Його маска у вигляді пташиного дзьоба білого кольору, що разюче контрастує з темрявою навколо. В руках він тримає справжню свічку без ніякого тримача. Невже віск його не обпікає?

- Шановні панянки, Ви такі чудові та прекрасні! Але назвіть, будь ласка, Ваші імена та прізвища, щоб я міг пропустити Вас до головної зали.

Луїза дуже швидко промовляє наші дані. Очевидно, що їй уривається терпець – так вже хочеться їй потрапити на саму вечірку.

А я тим часом розглядаю все навколо та намагаюсь побачити бодай щось, окрім спалахів на стінах від свічки в руках хлопця. Якоїсь миті мені здається, що я чую якийсь голос. Він тихий – і цей звук ледь помітний. Я проходжу трохи далі, майже навпомацки і бачу сходи. Я не знаю, куди вони ведуть, але мені так хочеться йти саме туди.

- Кеті, ходімо! Нас вже знайшли в списку.

Я наче прокидаюсь зі сну – і знаходжу себе на наступній площадці. Я й не помітила, як пройшла двадцять сходинок вгору. Я обертаюсь назад і бачу Луїзу, яка стоїть біля початку сходів поруч з тим хлопчаком. Її рожеві крильця феї гарно мерехтять у світлі свічки.

- Я вже йду.

Але, коли я тільки роблю перший крок вниз, то знову чую шепіт. Лише три літери – моя. Я обертаюсь туди, звідки долинає звук, і на якусь мить мені здається, що я бачу когось. Але я кліпаю – і вже нікого. Тим паче в темряві легко було помилитись.

Я розвертаюсь та за декілька секунд опиняюсь поруч з Луїзою.

- Кеті, ходімо! Цей люб’язний парубок сказав, що там є пунш, як в тих книжках, що я зрідка читаю.

Не зрідка, а кожен день, і купляє ще нові. Луїза поціновувачка історичних любовних романів. Тим паче, що їхній сюжет здебільшого пов’язаний з Францією, в яку моя подруга так хоче поїхати.

- Ти ж знаєш, що я не вживаю алкоголь.

- Це нічого. Тоді просто постоїш поруч зі мною. Але я точно маю його спробувати.

- Добре, Луїзо. Йдемо.

Ми вже майже повернули за ріг, коли я подивилась на хлопця зі свічкою. Він мені вклонився та промовив:

- Шановні панянки, не забудьте вдягнути Ваші маски.

Хлопець дмухнув на полум’я свічки – та повністю розчинився у темряві.

- Вражаюче, скажи, Кеті!

- Точно.

- А чого це ми дійсно забули про маски?! Хоча, є шанс, що він мене запам’ятав – і можливо, ми з ним сьогодні ще потанцюємо.

- В тебе ж є твій Микола-наречений?

- І що? Сьогодні ж свято, а я планую веселитись. До того ж я говорила лише про танець.