Розділ 12. Наречена Змія.

У моєму голосі з'явилися загрозливі нотки. Я повинна знати, куди потрапила і що на мене чекає. Щось мене напружують ці таємниці...

- Ната! Говори негайно!

- Добре, василисо... - Здавалося, помічниця лікаря вже була готова,  поступлива, як добре розігрітий в долонях пластилін. - Дійсно, це не таємниця, всі знають про Зміїну Наречену. Тому нічого не трапиться, якщо я розповім...

І тут її перервав підземний поштовх. Не дуже сильний, немов здригнулася гігантська істота. Я злегка хитнулася вбік і закрутилася голова.

В принципі, мені вже доводилось відчувати невеликі землетруси і це мене не лякає. Незначний, не більше 4 балів. Це не страшно. Тільки як же правильно зараз називати? Не землетрус, а підземний струс.

А ось Ната перелякалася не на жарт, зблідла, потім почервоніла, вхопилася однією рукою за серце, другою за шафу і відчайдушно закрутила головою:

- Ні-ні-ні! Я нічого не говорила!

- Чорт! - тихо вилаялась я.

Як же невчасно стався цей підземний струс! Адже помічниця лікаря вже була готова викласти мені правду. Тепер все, тремтить, як осиковий лист.

Я відступила від дверей, засмучено кинувши:

- Можеш йти...

Ната вискочила, немов ошпарена, але не забула при цьому провернути ключ у замку.

Отже, я – полонянка! І всі мої мрії про щасливе життя принцеси пішли нанівець.

Значить, час тікати звідси, поки трамваї ходять, як то кажуть... Тільки ось у моїй кімнаті немає жодного вікна, а єдині двері зачинені. Та й куди бігти? Адже я під землею, невідомо навіть, на якій глибині. Як я знайду дорогу на поверхню?

Принаймні, слід набратися сил, а можливість покинути це негостинне царство може виникнути в будь-який момент і абсолютно несподівано. А для цього слід добре поїсти і виспатися. Все одно нічого іншого мені не залишається.

Я відкусила дивний «бутерброд», який мені залишила Ната. Смак... екзотичний. Якби був вибір, я б віддала перевагу звичайній ковбасці зі скибочкою сиру, але, на жаль, вибору у мене не було. І я втрамбувала у шлунок незвичну їжу до останньої крихти. Запила водою.

Навіть черв'ячка не заморила. Принцеса...

І тільки я зібралася піти викупатися перед сном, як почула звук ключа, що повертався в замку. Вже й не чекала гостей. Невже новоявлений татко зволив навідатися, щоб прояснити ситуацію?

Я опустилася на стілець і прийняла позу горду, але глибоко ображену, підперши підборіддя рукою і відвернувшись до неіснуючого вікна.

На мій подив, це виявився не Великий Аспід.

У кімнату прослизнув і швидко закрив за собою двері придворний лікар.

- Асклепій?

- Тихо, Таїсія. Я не бажаю тобі зла.

- А хто бажає? - виникло резонне запитання.

На моє питання лікар не відповів, але почав швидко говорити тихим голосом:

- Я, і правда, знав твою матір, сильну, мужню жінку, здатну самотужки вирушити в небезпечний похід, жінку, якою я був захоплений. Я, каюсь, сприяв тому, що сталося. Я за наказом володаря зробив так, що твоя мати віддалася Аспіду, потім забулала про зв'язок зі зміїним царем, я ж свідчив про її вагітність. Але я не знав, для чого готує Аспід свою дитину! Повір! Та якби й знав, то хіба міг щось змінити придворний цілитель?

- І для чого ж? Для чого Аспід готує свою дитину? - мій голос зірвався на хрип.

- Заспокойся, Таїсіє. Я постараюсь говорити коротко, але мені доведеться зануритися в історію світобудови. - Голос Асклепія звучав так, що хотілося йому вірити. - Я розповім тобі про змія на ім'я Шеша. Ще його називають Аді-шеша, Нагашаяна, Ананта, що означає «нескінченний», а також Світовий Змій, змій Мідгарда, Уроборос, Йормунганд, Шеша-нага, Змій-Провидець... Багато у нього імен. Напевно, найточніше його роль передана  в індуїзмі, але про нього говорять і скандинавські та грецькі міфи,  перекази майя та багато інших. Тисячоголовий змій, цар і прабатько всіх нагів, він тримає на своїх головах всі світи, як діадему, і в кінці кожного світового періоду знищує старий порядок, щоб дати життя новому. Коли він ворушиться – відбуваються землетруси.

- Навіщо мені знати міфологію? – я знизала плечима.

- Тому що це не вигадка. У глибинах землі, нижче семи Потал, підземних світів, знаходиться Світовий Змій.

- Нісенітниця! Я вважала нагів більш освіченим народом!

- Не нісенітниця. Я не кажу, що це жива істота у вигляді змії або нага. Це Щось, що лише умовно нагадує Змія. Ніхто не бачив і ніхто не знає напевно... Ймовірно, це якась енергетична сутність, але факт у тому, що вона лежить в основі нашого світу.

- Гаразд, що далі?

- З глибин століть дожив до нашого часу страшний ритуал. Коли Шеша починає ворушитися,  в надра землі кидають жертву, «Наречену Змія». В іншому випадку, вважається, на людство чекають страшні катастрофи: землетруси і викликані ними цунамі, зсуви, каменепади, просідання ґрунту, тріщини у землі, грязьові потоки й лавини. І ситуація постійно погіршуватиметься аж до загибелі світу.

- Ви самі вірите в це?