Розділ 4. Брати Полози.

Так і дали мені забути про братів Полозів.

- То від кого ти ховалася в бібліотеці? - хитро примружившись, запитала Мирослава.

- А чому ти думаєш, що я від когось ховалася?

- Інакше ти б стояла в колі подружок і весело базікала про минуле літо. Але ти після лекцій просто розчинилася, немов примара, яка вгледіла мисливців за привидами. Ніякої іншої причини бігти в перший день занять до бібліотеки у тебе не було. Тож зізнавайся.

- Та ти просто слідча, подруго! Тобі не здається, що ти пішла вчитися не туди, куди слід було?

- А ну не відходь від теми!

- Та це допит з упередженням?

- Саме так. Я чекаю одкровень. Від кого ти тікала?

- Та від братів Полозов, щоб їм гикалося. Савелій прилип, як банний лист. А потім ще й на Олега натрапила...

- Від Полозов?! Та ти з глузду з'їхала, подруго? Бігти слід було не від них, а за ними! Всі дівчата тільки про братів і говорять, ахають, охають і закочують очі. Коли дізнаються, що Полози цікавляться тобою, хворенька ти наша на голівку, то закочувати будуть не очі, а тебе в асфальт.

- Міро, ти ж знаєш, що я не люблю чоловіків такого типу.

- Писаних красенів з дивовижними фігурами, зачаровуючим поглядом, та ще й зацікавлених твоєю тушкою?

- Мажорів.

- Та нормальні вони, а ти - дурочка. Якщо самій не треба, то про подругу подумати варто було, притримала б для мене хоч одного. Егоїстка!

- Та вибач, вибач. Наступного разу візьму за білі ручки і відведу прямо в твої обійми.

- О, ловлю на слові! Довго чекати не доведеться. Сьогодні ж виконаєш обіцянку!

- Сьогодні? - задихнулася я. - Вони що, будуть на зустрічі?

- Звичайно. Адже вони тепер члени нашої групи. Я особисто передала запрошення.

Чесне слово, мені захотілося повернутися додому, зачинитися у своїй кімнаті і зайнятися читанням підсунутих бібліотекаркою книг на радість мамі. Але від Мирослави не відвертишся.

Залишалося тішити себе слабкою надією, що брати Полози не прийдуть. Хоча це навряд чи. Гаразд, прийдуть, але більше не будуть звертати на мене увагу, все ж я була з ними грубою, хоч зазвичай мені це не властиво. У групі повно справжніх красунь, яскравих, модних, привабливих. Просто Савелій випадково сів біля мене, ось і вирішив познайомитися зі мною першим. Та й що в тому такого? Ми ж одногрупники. Цілком логічно, що новенькі хочуть з усіма подружитися, а я поводилася просто нерозумно. І що на мене найшло?

- Агов, ти мене слухаєш? - нагадала про себе подруга.

- Га?

- Ні, правда. Не дарма Нудило тебе сьогодні вичитував. Ти, реально, в хмарах витаєш. Закохалася в одного з новеньких? Чи в обох відразу? Адже вони однакові!

- Слідчий Мирослава, ви, як досвідчений фахівець, мали помітити, що Нудило почав вичитувати мене ще до того, як прийшли новенькі!

- Ах, так, точно-точно. Тоді в кого ж ти закохалася? Може, в Нудилу?

- Та ну тебе! - я жартома штовхнула подругу в бік. – У кого завгодно, тільки не в цього злісного старого, який вже погрожує влаштувати мені екзекуцію на іспиті!

- Тоді розбираємо братів Полозів!

І чому у мене навіть від згадки про них холодок пробігає по хребту?

*       *       *

Було класно. На зустріч зібралася вся група, окрім новеньких. Напівтемрява нічного клубу, знайома музика, поплескування по плечах, розповіді про літні канікули, пригоди і смішні історії. Спочатку всі товпилися разом, потім почали розділятися на групки, одні розмовляли і реготали, інші танцювали, потім мінялися.

Я, зрозуміло, не танцювала, просто сиділа за столиком на затишному диванчику і спостерігала за бурхливим життям, що вирувало навколо. Час від часу до мене підходили товариші, щоб я не занудьгувала на самоті, жартували, підтримували. Як же я всіх їх люблю! У нас просто чудова група!

Було класно. Поки не з'явилися брати Полози. Якраз тоді, коли я вже повірила, що вони не зіпсують мені вечір, і розслабилася. Але вони таки вирішили зіпсувати, тому що, не вагаючись, підійшли і плюхнулися на диванчик з обох боків від мене, не чекаючи запрошення, вільно відкинувшись на спинку і витягнувши довгі стрункі ноги в джинсах.

- Привіт, Колючко! Тепер ти не втечеш до бібліотеки чи до батька? Чи, може, ще щось вигадаєш?

Тут же поруч з'явилася Мирослава і зайняла місце біля Олега.

- Брати Полози! Які ж ви молодці, що прийшли! Від колективу не можна відриватися! Сьогодні у вас прекрасна можливість познайомитися з усіма в неофіційній обстановці. Ну, з Таїсією ви, як я зрозуміла, вже встигли поспілкуватися. А я - її найближча подруга, Мирослава.

- Савелій, - галантно вклонився один з братів.

- Олег, - пригубив руку дівчини, що сиділа поруч, другий.

Міра розтанула. Її обличчя сяяло абсолютним щастям. От нехай і забирає обох. Мені навіть нічого не довелося робити.

- А ви до нас звідки? – кинулась розпитувати красенів Мирослава, але насолодитися розмовою з Полозами їй не вдалося.