4. Небесні ворота .

Дорога тривала понад 10 годин, проте Ярослав , здавалося, взагалі не втомився. Ми зупинилися десь , в гущі лісу. Вже було темно , тому ми взяли ліхтарики та пішли по стежці вперед . Йшли ми не довго , хвилин п'ятнадцять. І тут , перед нашими очима намалювався малесенький , старенький будиночок. 

• - Ми тут ночуватимемо?
•  
• - Так , люба, це місце тобі точно сподобається.
•  
• Мене лякала поведінка коханого, але цікавість перевищувала страх. І , що тут може сподобатися? Стара хата , на яку дмухнути вистачить , щоб розвалити її . Ми піднялися на високий поріг хіжини і я тихенько постукала у дерев'яні дверцята. Ну що , з Богом .Їх відчинила молода привітна дівчина, років двадцяти. З будиночку приємно пахло випічкою та трав'яним чаєм , жовте світло старої лампи , мигаючи зустрічало нас та, наче запрошувало за стіл.
•  
• - Знайомся , кохана, це моя сестра.
• ...
• - І не страшно Вам одній, молодій дівчині жити так далеко від цивілізації?
•  
• - Ох, люба.
•  
• - Мені сорок восьмий рік минає.
•  
• - Тоді як Вам вдається так молодо виглядати?
•  
• - Це щось на кшталт вампірства.
•  
• - В двадцять років я прибула сюди і мене проявили хранителькою границь світів. Після цього я перестала старіти. Суглоби болять деколи , та нічого . Настойка з кропиви допомагає.
• - Вражаюче.
•  
• - Чому Ви приїхали сюди жити в самоті?
•  
• - Ох, навіть згадувати не хочу.
•  
• - Коли мені було двадцять я вже була заміжня і чекала на дитину , але вона загинула.
•  
• - Я хотіла найти підтримку в рідних , але не отримала її.
•  
• - Після цього в мене взяв такий відчай, що я самовільно поїхала геть , щоб їх не бачити.
•  
• - А зараз ви спілкуєтесь?
•  
• - Відтоді ні. Через лісового я дізнаюсь як вони поживають.
•  
• - До речі , я не зовсім одна тут мешкаю.
•  
• - Дух лісу часто приходить в гості .
•  
• - Він проводить мене до найсоковитіших ягід , а я вгощаю його пирогом із них .
•  
• - У вас , виходить, ділові відносини.
•  
• - Щось схоже на це.
•  
• Дема усміхнулася.
• - Ой, підняли ви мені настрій , діти .
•  
• - Ходімо спати , година пізня , я вам вже ложе постелила.
•  
• Дівчина провела нас в невелику кімнату. В ній була старовинна піч з старослов'янськими висловами і малюнками , малесеньке віконечко , пофарбоване синьою фарбою та керасинова лампа. На печі лежала м'яка ковдра і подушки від яких за кілометр пахло лісовими квітами.
• Хазяйка сказала нам лягати спати прямо на піч. Так добре я давно не спала. П'ятизіркові готелі відпочивають , зрівняно з цим ложем. Шкода , що ніколи раніше я не відчувала подібного.
• Деметра , так звуть його сестру ,  розповіла мені про їхнє дитинство. Як з'ясувалося, мій обранець родом не з нашої землі. Він з півночі Греції. Ярослав пообіцяв, що ми туди обов'язково поїдемо.
• ...
• З самого ранку з кухні чувся стукіт та грюкіт посуду. Близько дев'ятої ранку ми вже снідали кулінарними шедеврами Деметри. Ми говорили , сміялися , наче родичі. Хоча в якійсь степені так і є. В один момент двері затріщали і відчинилися. Я зі страхом в очах заглядала хто це хоче порушити наш спокій і побачила старого діда , якому на вигляд років дев'яносто.
• - Доброго ранку, шановний госте.
• Дідусь показово зняв шляпу і поклав її на лаву , біля входу.
• - А Ви хто , місс ?
• Старий прискіпливо оглядав мене.
• - Я дівчина Я... Він перебив мене і я не встигла договорити .
• - Діду, це моя наречена.
• Мені дуже приємно чути це , чути , що коханий так гордо пред'являє це , але я не розумію чому він перебив мене?
• - Ох, шлюб це добре .
• Дідусь посміхнувся.
• - Та не все так просто, діти.
• - Щоб побратися , треба душі на небі зв'язати , а не папірці підписати.
• - Ми готові.
• - Що потрібно робити?