Розділ восьмий

Два тижні промайнули, мов один день. Ніколи ще в моєму житті час не плинув настільки швидко. І те, що спочатку здавалось просто жартом, можливо, не надто смішним, поступово перетворювалось на реальність.

Я виходила заміж.

Сьогодні.

Ну, тобто, я не збиралась цього робити. Все мало проходити фіктивно! От тільки у мене був зовсім не фіктивний ресторан, не фіктивна виїзна церемонія, не фіктивна сотня гостей в залі. І сукня також не фіктивна.

Клятий Ледянський обставив все так, немов я справді мала вийти за нього заміж. І я геть не знала, що мені зараз з тим робити.

– Радо, – гукнула я подругу, – ти повинна мене врятувати.

Вона зупинилась у мене за спиною та взялась перераховувати дрібні перламутрові ґудзики на спині, аби переконатись, що ми нічого не загубили та застебнули все так, як було треба.

– І як саме я маю тебе рятувати? – поцікавилась вона, знайшовши місце, де ми таки не впорались з сукнею, та взялась приводити все до ладу.

– Підкажи, що мені робити з цим Ледянським.

– А що з ним треба робити?

– Я в розпачі! – вигукнула я. – Розумієш, ну… Ти ж в курсі про всю цю історію з фіктивністю.

Рада фиркнула, виражаючи все, що вона думала про мене та мої вигадки. Я й без цього знала, що вона не надто в захваті від моєї ідеї з фальшивими стосунками, а тепер, здається, взагалі засуджувала.

Або принаймні вважала мене дурною дівчиною, що зовсім не бачить свого щастя. Теж, до речі, варіант, я й справді не надто помічала, що коїться у мене під носом.

– Коротше, Тимофій мені заявив, – продовжила я, – що я маю сама визначитись, чого я хочу. Або я вийду за нього заміж, і тоді ця гра триватиме далі, в тому числі на його правилах, або…

– Або?

– Сама зізнаюсь у всьому батькам.

– І зізнаватись ти не захотіла, – підсумувала Рада.

– Так, – видихнула я. – Ти ж знаєш мого тата…

– Знаю. Класний мужик.

– Так, класний! – підтвердила я. – Але характер у нього важкий, і він не любить брехні. Якби я сказала йому, що вигадала всю цю історію з весіллям тільки для того, аби довести свою самостійність, то він би вирішив, що я мов та мала дитина. Він би мені більше і кроку не дав самостійно ступити!

Рада важко зітхнула. Вона потягнула мене за руку до високого стільця, допомогла всістись так, аби не зім’яти весільну сукню, а тоді взялась робити зачіску.

Звісно, я могла винайняти стиліста, але не захотіла. В світі повно професіоналів, та ніхто не робитиме мені зачіску з такою любов’ю та обережністю, як це вміє Рада. Крім того, у неї завжди прекрасно виходило це діло, справжній талант!

Так, Рада не дуже поспішала його реалізовувати, але ж не можу я її змусити.

– Слухай, – зітхнула вона, починаючи розчісувати моє волосся,  ти, звісно, можеш на мене ображатись, але твій тато в цій ситуації був би правий.

– Ти теж вважаєш, що я як те дитя мале? – важко зітхнула я.

– Так, сонце моє. Тому що не можна влаштовувати фіктивні весілля, – судячи з голосу, подруга всміхалась, – при цьому не оцінивши всіх наслідків. Не дивно, що це може закінчитись для тебе, гм, критично. Ну, якщо ти справді вважаєш одруження з Ледянським чимось критичним і не хочеш вийти за нього заміж.

– Я вигадала ідеальний план, – пробурчала я, проігнорувавши сумнів подруги в тому, що я справді не хочу стати дружиною Тимофія.

– Це який?

– Довести його до сказу підготовкою до весілля, аби він сам мене кинув і більше навіть не муркав ні про що. Тоді я була б ні в чому не винна, і у тата не з’явилось би жодної причини на мене сваритись та казати, що я безвідповідальна дитина, яка не розуміє, що коїть, – я надула губи. – Рад, уявляєш, у Тіма просто сталеві нерви! Це жах якийсь!

– Та невже. А мені здавалось, що він такий, гм… Яскраво виражений холерик. Весь у свою маму, – заявила мені подруга.

Так, Тимофій дійсно був характером схожий на тьотю Кріс, такий самий винахідливий та впертий. Саме тому я зараз тут і сиділа, збираючись за нього заміж.

– Я поставила йому щодо цього весілля стільки умов, що то просто жах, – заявила я Раді. – А він все це витримав! Прикинь? І всі мої поїздки в пошуках ідеальної сукні, і капризи через арку на весільній церемонії. Купу гостей запросив! Я думала, він здасться вже в той момент, коли я попросила його красивим почерком листівки запрошувальні підписувати, а він сидів і виводив… Навіть не ображався, коли я казала, що вийшло криво. Переписував! І що мені тепер робити?

Рада важко зітхнула.

– Слухай, подруго, – вона зупинилась і навіть відклала вбік гребінець, обійшла мені і зазирнула просто в очі, – звісно, я не на твоєму місці, тому прямо-таки ідеальний рецепт дій дати не можу. Ніхто, окрім тебе, не в праві вирішувати. Але Тимофій реально класний і терплячий, і взагалі, крутий хлопець. Куди краще мого Вадима, ти ж сама говорила…

– Це не підлягає сумнівам навіть.

– От! – кивнула Рада. – Отже, хочеш мою пораду? Тримай. Якщо він тобі насправді зовсім не потрібен, то піди і скажи батькам, що не хочеш цього весілля. Скажи їм правду і вони все розрулять. Але, можливо, тобі справді варто вийти за нього заміж? Ви були б ідеальною парою!