Глава 8.2

Святий задоволено усміхається. В глибокій синяві спалахує щось незнайоме. Раніше ні у кого не бачила подібних емоцій, тож розрізнити їх, дати визначення, не вдається. 

— Тобі запросити натурника чи є власні вподобання? — чоловік запитує спокійно, а у моєму тілі усе догори дриґом.

Власні вподобання? Хочеться сміятися. До істерики. Як сказати, що хочу малювати його? Наскільки це буде виглядати вульгарно?  Враховуючи, що ми, ні, я, з самого початку наголосила на тому, якими будуть наші стосунки. Так, Влад насміхався, пропонував різні непристойності, на мій погляд, та… ми визначилися. Лише ділові відносини. Нічого іншого. 

— Я…— здавлено шепочу.

Подушка у руках повільно перетворюється на антистрес іграшку. Не помічаю цього, поки він красномовно не дивиться на неї й мої стиснуті пальці. 

— Ти? — вигинає брови й криво всміхається. 

Чомусь через це одразу відчувається різниця у віці між нами. Він — дорослий і досвідчений. Я — наразі лише донька Дикого, котра для чогось йому потрібна. Між нами прірва. 

— Я б хотіла…

— Сміливіше, — муркоче й всміхається ширше. Не розумію, чи знущається, чи намагається змусити говорити відверто. 

— Ти. Тебе. — миттєво виправляюся.

— Мене? 

Починаю гніватися. Невже складно зрозуміти, що намагаюся сказати? Навіщо змушує промовляти все реченням? 

— Ти хочеш мене, Юліано? — перепитує. Синява миттєво темніє. На зміну дню приходить глибока ніч. Без зірок на небі. Без місяця. Але все одно синя. 

— Ні, я… Боже, — закриваю обличчя руками.

— Потрібно висловлювати свої бажання чітко й твердо, Юліано. 

“Світ не може дати нічого німому” — лунає у голові голос Тимура. Їх висловлювання схожі… 

— Я хочу спробувати малювати з тебе. — вичавлюю, зібравши усю волю у кулак. Не передати словами наскільки складно промовити кожне зі слів. Але… варто їм вилетіти з рота й зависнути між нами у повітрі, як відчуваю себе значно легше. 

Вперше… Вперше у житті я висловила своє бажання… Раптом доходить. Не вперше. З ним — ні. Навчання, мольберти, писати з натури — все зі Святим. Три бажання, два з них практично здійснилися. Раніше і мріяти не могла про подібне. Раніше…ніхто й ніколи не чув моїх бажань. Навіть пригадати зустріч з Тимуром та Владом… Батько хотів цього, не я. Наказав, і виконала. Без запитань. Без обурення. Просто тому, що так навчена. 

Полохлива лань… я саме така. Зізнатися, досі дивуюся власній нахабності, котра була немов часткою мене у ресторані. Я так чітко й твердо жадала отримати від ситуації порятунок брата й мами, що забула про усе. 

— Тоді можемо почати зараз, поки маю час. 

Його впевненість змушує кивнути й миттєво погодитися. Встаю з ліжка й завмираю перед мольбертом та фарбами. Від погляду не приховати, що Святий навмисно уникає дивитися на мою картину з дівчиною і янголом за спиною. Це тішить. Він мав рацію — є картини, які ти не хочеш показувати світу, бо там вкладена значна частина тебе. Оголювати ж душу дуже неприємно, особливо, коли глядач трапляється жахливий. 

— У моїй майстерні є все потрібне. Залиш свої фарби тут. 

Влад розвертається і йде геть. Йду за ним, особливо не уявляючи як маю малювати його з натури. Сподіваюся оголеним він точно не буде, інакше…

В майстерні все так само як і минулого разу. З насолодою пробігаюся очима по світлих стінах, фарбах та картинах. Чоловік же ставить мольберт, на нього полотно й підсуває стільчик, регулюючи висоту.

—  Всю роботу над малюнком потрібно розбити на  окремі  етапи: композиційне розміщення на  аркуші  паперу.  Зображення  виконується легкими лініями  з  виправленнями, без  застосування  гумки, — починає чітко й твердо. — Вияв  основної  великої  форми.  Потрібно  бачити  загальне  без  деталей.  Наприклад,  малюючи  з  натури метелика, ти повинна  побачити  й  виявити  його  основну форму  —   трапецію,  а  потім  деталі:  малюнок  крил,  візерунок  на  крилах,  кольорові  відношення. Далі, уточнення  форми,  пропорцій,  введення  допоміжних ліній,  які  полегшують знаходження пропорційних  відношень  частин  і  цілого. Потім перехід  від  загального  до  окремого.  Тут  аналізуються малі  форми,  встановлюється їх  зв'язок  із  цілим,  промальовуючи  дрібні  деталі. І врешті, детальна характеристика  натури:  передача матеріальності,  фактури. Підіб'ємо підсумки:  перевірка  загального  стану малюнка,  підпорядкування деталей  цілому,  уточнення  малюнка  у  тоні: пом'якшення  занадто  темних місць, виявлення різниці між світлом і  тінню. 

Налаштувавши робоче місце для мене Святий замовкає й обертається обличчям. Дивуюся, наскільки він впевнений, як вміє подати себе так, що відчувається його влада та сила у кожному атомі, що складає з себе наш світ. 

—  Спробую, —  проковтую клубок нервів. Долоні миттєво пітніють.