Розділ 14

Жасмін вийшла з кабінету голови таємної канцелярії, відчуваючи легке запаморочення від напруги переговорів, які вона щойно завершила. Вона тільки-но заручилася підтримкою таємного відомства Пекла — органу, який мав усю інформацію про інтриги, змови та політичні ігри в королівстві. Це був важливий крок у її плані, проте переговори виснажили її, і їй потрібна була хвилина, щоб зібратися з думками.

Проте Анна всередині неї була у розпачі. Головним відкриттям стало те, що син цієї впливової людини — Артур, який завжди зберігав загадковість і підтримував її в непрості моменти. Землянка відчувала шок і певний захват: вона знала Артура зовсім з іншого боку і не уявляла, наскільки він глибоко вплетений в інтриги цього світу.

Коли вона побачила Артура в коридорі, стоячи біля вікна, той виглядав спокійним і трохи відчуженим, ніби зануреним у власні думки. Проте щойно він помітив її, його обличчя засвітилося м'якою посмішкою.

— Принцесо, — промовив він, підходячи ближче, — я, здається, помітив, що у вас був важкий вечір. Можливо, танець допоможе розслабитися?

І сама б Анна віддала б усе на світі, щоб задати власні питання. Дізнатись, чому він раніше не зізнався в тому, ким був насправді. Проте тілом нині керувала інша. Як і ситуацією.

Жасмін злегка кивнула, приймаючи пропозицію. Вона вирішила зберігати холодний вигляд, хоча всередині відчувала чужі хвилювання. Танцюючи з Артуром під м’яку мелодію, вона була як ніколи зосереджена. Її рухи були легкими, граційними, але погляд уважно спостерігав за його реакцією.

Вона відвела погляд убік, коли Артур, злегка нахилившись, подивився на неї з виразом легкого здивування. Той, хто раніше знав її як відкриту, теплу, тепер стояв перед чужою, незнайомою особою, яка ніби вдягла маску холодного відчуження. Але він не знав, що це справді була інша. 

— Щось не так? — обережно запитав він, з ноткою тривоги в голосі. — Ти здаєшся… зовсім іншою сьогодні.

Жасмін іронічно всміхнулася, її губи ледь помітно кривилися в тонкій посмішці. Вона вдалася до відвертого погляду, ніби намагаючись пронизати його наскрізь.

— Ти здивований, Артуре? — промовила вона. — Можливо, це справжня я. Чи не цього ти хотів? Принцесу, що не ховатиме свою справжню природу? Ту, хто пам'ятає про свій обов'язок і не ховає власних почуттів? 

Артур на мить зам’явся, його погляд зосередився на ній, а в очах відбилися змішані почуття — здивування і, здається, навіть зацікавленість. Він здався трохи розгубленим, але швидко повернув собі спокійний вираз обличчя.

— Можливо, саме це, — промовив він повільно, злегка нахиливши голову, — Справді подобається мені. Ти маєш рацію, ця сторона тебе… цікава.

Жасмін ледь стримала посмішку. Його відповідь була несподіваною, навіть для неї. Вона очікувала розгубленості чи навіть неприйняття, але побачила інше. І тепер у її свідомості водночас вирували дві думки: власна — Жасмін, і здивована Анни, яка спостерігала за всім зі свого внутрішнього куточка.

— Невже тобі подобається така принцеса? — запитала вона з іронічною насмішкою. Її голос лунав тихо і холодно, ніби вона гралася з ним, випробовуючи його реакцію.

Артур підняв брови, але зберігав незворушність, навіть посміхнувся.

— Я б сказав… так. Ти — інша, сильніша. Невимушена і впевнена. Може, я цього й не очікував, але мені це подобається. Ця ти... Ніби справді, щось до мене відчуває. І ніби... Більше не кохає Даркена? 

Жасмін на мить застигла, намагаючись осмислити його слова. Вона не очікувала, що цей лорд, друг Анни, із яким вони були близькі та звикли довіряти одне одному, відреагує саме так. Він не боявся її холодного тону і навіть виявився зацікавленим.

Усередині Жасмін відчула внутрішню посмішку Анни. Здавалось землянка зрозуміла дещо раніше за принцесу. Помітила ту промайнувшу іскорку між двома. 

— Ну що ж, — з холодною грацією промовила вона, продовжуючи гру, — Тоді, можливо, саме такою я і буду.

І в цю мить Анна насправді злякалась і замислилась. Вже не вперше цього вечора принцеса снігових демонів натякає на те, що назавжди поверне своє тіло. Все було так заплутано і незрозуміло для землянки в цьому тілі. 

Так дивно було спостерігати за собою. Тої, до кого вже звикла. Але це була не вона. 

Анна так звикла бути Жасмін, що тепер не знала, як бути. Здавалось, вона втрачає себе. І в цю саме мить дівчина відчула, як поступо її тягне кудись. 

Біле світло засліпило і ось Анна вже не бачила танцюючу пару. Дівчина злякалась, що знову помирає. Але хіба ж так повинно бути? 

Жасмін здивовано застигла, сбившись із ритму танця. Принцеса відчула всередині пустоту. 

— Що з тобою? — нахмурився Артур. 

— Ні... — прошепотіла демониця, доторкнувшись до свого сонячного сплетіння. Там вона більше не відчувала холодного світла Анналізи. — Ще зарано. 

— Жасмін, — обережно обійнявши подругу, Артур намагався зрозуміти, що сталось.

Втім дівчина жорстко відштовхнула його і вибігла в сад, не чуючи вигуків хлопця. Присівши на траву біля озера, вона примусила свою силу повітря відгукнулись. На відміну від Анни в справжньої принцеси не було дару льоду. 

— Давай же! — відчайдушно вигукнула дівчина і склала долоні разом. Між ними промайнуло сяйво блискавки, але в ту ж мить потухло. — Нумо! 

Через декілька хаотичних спроб принцесі все ж таки вдалося призвати сталу блискавку. Швидко направивши стихію в своє тіло, вона примусила серце битись частіше. 

Втім у відповідь їй була лише тиша. В тілі принцеси снігових демонів більше нікого, окрім неї самої не було. Все, як вона і хотіла. 

— Ні... — прошепотіла дівчина, усвідомлюючи, що рятуючи брата може втратити сестру. На очах принцеси навернулись сльози.

— Жасмін? — відчувши обережні руки Артура, принцеса різко обійняла його у відповідь. 

— Весь цей час, це була не я... Її звуть Аналіза... Це моя сестра. Кузина. Ми із Асмодеєм шукали її... Але знайшли тільки ритуал, він забороняв мені... Я зробила...