Розділ 13.

Анна сиділа в темряві кімнати, ковтаючи зрадницькі сльози. Її розмова з Уляною виявилася одночасно рятівною та болючою. Тепер Уляна знала її таємницю, але що це змінить? Кожна хвилина, яку вона проводила в чужому тілі, лише посилювала тиск ізсередини. Здавалось, що сама магія простору відмовлялася приймати її у світі демонів.

Раптом вона відчула, як у повітрі виникла незрозуміла, холодна напруга. Щось наближалося, витікаючи з тіней, ніби стародавнє таємниче зло нарешті знайшло дорогу до неї.

Перед нею ніби з нізвідки виникло сяйво. Маленький світний кристал повільно з’явився в повітрі, обертаючись навколо своєї осі. Слідом за ним безшумно з'явився прозорий маленький котик, який повільно опустився поруч, тримаючи в лапках згорнутий лист. Він був вже знайомий дівчині. Саме так вони спілкувались із Асмодеєм. 

Анна повільно протягнула руку, серце колотилося від тривоги, змішаної з надією. Вона розгорнула листа, намагаючись зрозуміти, що саме хотів повідомити її брат. 

У тексті були, якісь дивні слова, але з тим Анна відчула, щось рідне. Дівчина не могла зрозуміти, звідки місцевий принц Раю знає про Гітлера. Але поміж рядків їй відчувалась загроза. 

— «Це підказка», — вигукнула справжня Жасмін у голові землянки. — «Ас у небезпеці!»

— Але що саме це значить? — розгубилась землянка, помахавши клаптиком паперу. 

Справжня принцеса ніби замислилась і на хвилину затихла. 

— «Він був у Лейлан, а тепер пише про небезпеку від демона льоду», — нарешті промовила принцеса. 

Анна нахмурилась. Невже образ Гітлера й справді має на увазі наречену снігового демона? 

— Мені здається це дещо грубо, — нахмурилась землянка. 

— «Ти дурепа!», — вигикнула справжня Жасмін. 

Анна напружилася, відчуваючи різкий відгук гніву всередині себе. Голос справжньої Жасмін звучав ледь стримано, як блискавка, готова вдарити.

— «Слухай уважно», — суворо продовжила принцеса. — «Лейлан — це не просто наречена Асмодея. Вона — одна з найсильніших аристократок нашого двору, і її амбіції небезпечніші, ніж тобі здається. Я добре знаю, бо ми колись дружили. Були кращими подругами, доки вона не зрадила мене. Закоханість брата затьмарила йому очі, я намагалась сказати йому. Але він і слухати не хотів про те, що його богиня не ідеальна»

— Що вона зробила? — нахмурилась Анна. 

«Намагалась отруїти мене», — набатом у голові прозвучав голос принцеси. — «Та мені ніхто не повірив. Моя репутація на відміну від репутації Лейлан не льдовито чиста»

— Принцесу намагались вбити і їй ніхто не повірив? — шоковано перепитала землянка. 

— «Ти так нічого і не зрозуміла, — зітхнула Жасмін. — Вона хоче не просто впливу на Асмодея — вона хоче отримати владу над усією імперією Раю, над демонами льоду, що підкоряються батькові. А для цього треба... Вбити імператорську родину».

Анна спробувала взяти себе в руки. Лист Асмодея говорив про небезпеку, яка загрожує всім їм. Але якщо Лейлан дійсно мала плани підім'яти під себе королівство льоду, це означало, що вони не можуть дати їй шансу завершити свої плани.

— То що тепер? — зітхнула Анна, намагаючись зібрати сили. — Якщо Ас у небезпеці, і ти знаєш, що Лейлан хоче нашої поразки, ми маємо діяти. Але як? У мене немає твоєї сили…

— «Ні. В тебе є сили, Анналіза», — голос Жасмін раптово став крижаним і твердим. — «І ти повинна навчитися контролювати свою магію. Ти мусиш прийняти цю силу. Тільки так ми зможемо врятуватися».

— Чому ти кличеш мене так? Чому... — занервувала землянка. 

— «Я поясню все пізніше. Зараз ти маєш довіритись мені. Вибору немає. Це моє тіло, мій світ. І я вестиму тебе. Але… є одна умова», — різко промовила Жасмін, не даючи землянці відступити. 

— Яка? — насторожилася Анна, підозрюючи щось недобре.

— «Ти повинна дозволити мені повністю контролювати тіло, — вимогливо прошепотіла принцеса. — Я зроблю все, щоб захистити нас і перемогти Лейлан. Ти просто… залишишся на задньому плані, як пасажир».

Анна завмерла, відчуваючи, як холод стискає її зсередини. Думка про те, щоб віддати контроль Жасмін, була лякаючою. Вона не могла бути впевненою, що принцеса справді захистить її, а не позбавиться її остаточно.

— І як я можу довіряти тобі після всього, що ти сказала? — з викликом запитала Анна. — Як я можу бути впевнена, що ти повернеш мені контроль?

— «Тобі доведеться ризикнути, — холодно відповіла Жасмін. — Чи ти хочеш залишатися слабкою і втратити все? Часу майже не залишилося».

Анна зітхнула, зважуючи всі варіанти. Вона відчувала, що іншого виходу немає. Лейлан загрожує знищити не лише їхнє королівство, а й усе, що їй дороге. І єдина надія — ризикнути та дозволити Жасмін взяти кермо влади.

— Гаразд, — нарешті промовила Анна, відчуваючи страх і силу водночас. — Але якщо ти порушиш обіцянку і спробуєш забрати моє життя, я зроблю все, щоб не дозволити тобі перемогти.

— «Тоді підготуйся, землянко», — відповіла Жасмін із задоволеним, крижаним сміхом, і Анна відчула, як магія заполоняє її тіло, пробуджуючи в ній силу, що раніше дрімала.

Анна заплющила очі, віддаючись цьому потоку, і відчула, як лід проникає в її свідомість, створюючи незламний союз між двома душами, що, як виявилося, тепер зв’язані нерозривною ниткою влади та магії.

Їхні душі злилися, і тепер вона могла відчути холодну, безжальну рішучість Жасмін, зосереджену на єдиній меті — перемогти Лейлан і врятувати Асмодея.

Тепер вони діяли як одна.

— Нам потрібно продумати хід наперед, — холодно промовила Жасмін. — Якщо хочемо врятувати Асмодея і ослабити Лейлан, доведеться діяти обережно, як вона сама — через інтриги.

Анна зітхнула, розуміючи, що діяти імпульсивно і йти напролом не лише небезпечно, а й нерозумно. Щоб перемогти Лейлан, яка вміло переплітала магію з інтригами, потрібен був витончений план. Сила і пряме протистояння в цьому випадку лише зіграли б на руку хитрій аристократці.