Розділ 10.

Жасмін дивилась на чоловіка з легким сумнівом. Брехати йому не хотілось, але цього разу це був єдиний шанс врятувати їх стосунки. І сама дівчина на підсвідомості розуміла, що небайдужа до цього абьюзивного бовдура. Він був просто жахливим, причинив їй багато болі. Але попри все, її безмежно тягнуть до нього. 

Зробивши великий вдих, принцеса подивилась на все ще протянуту до неї руку нареченого і наважилась. 

— І куди ми підемо? — тихо запитала вона.

— Туди, де нас не знайдуть, — усміхнувся Даркен, і його очі загорілися тією лукавою іскрою, яку вона вже починала впізнавати.

Жасмін невпевнено посміхнулась йому і вклала свою руку у його. Вирішила довіритись тому, хто міг знищити все одним поглядом, дотиком, подихом. 

В ту ж мить під керівництвом магії Даркена, холодний вітер підхопив їх, немов магічний шторм. Усе навколо розпливлося в сірий туман, і принцеса відчула, як під ногами зникає земля. Вона міцно вхопилася за руку нареченого, намагаючись триматися. Все тривало лічені секунди, але їй здалося, що це була вічність.

Коли туман розвіявся, Жасмін побачила перед собою величний маєток, прихований серед темних, глибоких скель, оточений безоднею, яка тягнулася далеко за горизонт. Маєток виглядав так, ніби його вирізали з самого каменю. Усе було темне, похмуре, але водночас прекрасне у своїй небезпечній витонченості.

— Що це за місце? — з подивом запитала вона, відчуваючи, як тіло охоплює тривога.

— Моя невеличка схованка, — відповів Даркен, повільно крокуючи вперед, ніби в цьому світі було абсолютно нормально мати "невеличку" схованку в самому серці скель Пекла. — Тут нас ніхто не знайде. Навіть твої батьки. Але не бійся. Тут ти в безпеці.

"Безпека" була останнім словом, яке приходило їй на думку, коли вона поглянула на ці похмурі скелі та безмежну темряву, яка оточувала маєток. Вона відчувала незвичне тремтіння, ступивши на поріг цього місця. Воно випромінювало давню магію, старішу за все, що вона коли-небудь відчувала. Але водночас вона зрозуміла, що це місце мало для Даркена особливе значення.

— Відчуваєш це? — його голос прозвучав поруч, і Жасмін відчула його руку на своїй спині. — Тут зосереджена сила, яку не можна ігнорувати. Вона стара, як сам світ.й

— Що це за сила? — запитала вона, вдивляючись у руни, що сяяли м’яким світлом.

— Це магія нашого роду. Вона передається через покоління, і тут зберігаються всі секрети моїх предків. Тут ми можемо знайти відповіді на питання, які турбують тебе… і мене.

— Чому ти привів мене сюди? — розгублено промовила Жасмін, коли величезні двері зі скрипом зачинилися за ними.

Усередині було просторо, але ще темніше, ніж ззовні. Маєток був величезний, але водночас здавався тісним через темряву, що поглинала все навколо. Стеля була висока, а стіни прикрашали старовинні портрети предків Даркена. Кожен з них дивився з полотен, ніби стежив за кожним їхнім кроком.

— Привіт, родино, — з сарказмом промовив Даркен, злегка нахилившись у напрямку одного з портретів. — Скучили за мною?

— Вони спостерігають за тобою? — запитала Жасмін, відчуваючи, як її тіло охоплює дивний холод. 

«В цьому світі все можливо», — подумала дівчина, згадуючи живі картини з книг про Гаррі Поттера.

— Вони завжди тут, — відповів він, не обертаючись. — Іноді здається, що вони хочуть сказати щось важливе, але я вже давно не слухаю їхніх порад.

Він зупинився перед одними з дверей, відчинив їх і жестом запросив Жасмін увійти. Там була затишна кімната з великим каміном, який одразу ж загорівся, коли принц Пекла зробив простий рух рукою. Вогонь освітлював темні стіни, і тіні танцювали на них, наче якісь потойбічні істоти.

— Сідай, — м’яко сказав Даркен, підходячи до каміна. — Тут я можу тобі все пояснити.

Принцеса не вагаючись сіла на старовинний диван, а демон розвернувся до неї, схрестивши руки на грудях. Його погляд став серйозним, без звичної іронії.

— Ти відчуваєш, що відбувається, Жасмін? — запитав він. — Прокляття, яке ти зустріла під час тренувань, не випадкове. Хтось хоче зірвати наш союз.

«Я про це не встигла розповісти, звідки він знає?» — промайнуло в думках дівчини, втім вона вирішила відкласти це запитання на потім. 

— Ти думаєш, це пов’язано з нами? — здивувалася вона. — Але чому? Ми лише частина політичної гри.

Даркен насмішкувато усміхнувся.

— Ми більше, ніж просто пішаки в політиці, Жасмін. Союз між Пеклом і Раєм — це не тільки питання миру між нашими народами. Це питання сили. І хтось дуже не хоче, щоб ця сила з’єдналася.

Жасмін відчула, як холод пробіг по її спині. Вона знала, що їхній шлюб важливий, але тепер розуміла, що за ним стоїть значно більше.

— Ти хочеш сказати, що хтось хоче зруйнувати цей баланс?

На якусь мить, Даркен замовчав, відводячи погляд. 

— Це місце належало моїй родині тисячі років, — почав він здалеку, його голос став тихішим. — Тут зберігаються таємниці нашого роду. Сили, які не підкоряються ні Пеклу, ні Раю. Це місце поза політикою і поза владою, і саме тому воно єдиний варіант для того, щоб ми могли спокійно обговорити, що робити далі.

— І що ж ти хочеш мені сказати? — запитала вона, відчуваючи дивну тривогу. 

— Ми в центрі гри, яка значно більша, ніж просто політичний шлюб, — почав він. — Ти це вже зрозуміла, чи не так? Прокляття, яке вплинуло на твою магію — це не випадковість. Є сили, які хочуть зірвати наш союз. І це пов'язане з твоєю магією. 

— З моєю магією? — Жасмін відчула, як серце почало битися швидше. Вона знала, що її магія була іншою, але не думала, що це могло бути настільки важливим.

— Твоя сила — це не просто магія снігових демонів, — Даркен дивився їй прямо в очі, і його погляд був холодним, але сповненим серйозності. — Вона старіша. І вона є ключем до одного дуже давнього конфлікту між Пеклом і Раєм.

Жасмін відчула, як у її голові все почало змішуватися. Вона не розуміла, про що говорить Даркен, але його слова лякали її більше, ніж будь-яка битва.