Розділ 4.

Жасмін прокинулася на світанку. Її думки ще кружляли в тумані сну. Вчорашній день здавався дивним і віддаленим, ніби все це сталося в якомусь іншому світі. Але реальність швидко повернулася, коли вона відчула присутність когось у кімнаті. Повільно відкривши очі, вона побачила, що дійсно не одна.

Перед нею стояла дівчина з яскраво-рудим волоссям, яке сяяло, наче живе полум’я. Її карі очі іскрилися радістю, а на обличчі не було й сліду збентеження від вторгнення в чужий особистий простір. Дівчина стояла, схрестивши руки на грудях, і з явним інтересом розглядала нову мешканку.

— Доброго ранку, спляча красуне! — весело промовила вона, підходячи ближче. — Я вже почала думати, що ти ніколи не прокинешся.

Жасмін підвелася на лікті, намагаючись збагнути, хто перед нею. Обставини не дозволяли розслабитися, і першим її інстинктом було переконатися, чи не представляє ця незнайомка загрозу. Проте дівчина виглядала настільки безтурботно, що це відразу збило Жасмін з пантелику.

— Хто ти? — запитала вона, намагаючись звучати спокійно, хоча всередині знову відчула тривогу.

Руда дівчина весело засміялася, відкидаючи пасмо волосся за плече.

— Ой, вибач, я зовсім забула представитися! Мене звати Уляна, але можеш кликати мене просто Уля. Я твоя нова сусідка по кімнаті, — вона сіла на край ліжка Жасмін і весело підморгнула. — Ми житимемо разом, принаймні якийсь час. Ну, як тобі перші враження від Академії?

Жасмін, ще не до кінця прокинувшись, обережно підвелася з ліжка і озирнулася, щоб зрозуміти, чи не змінилася кімната за ніч. Але все залишалося таким самим, як і вчора, за винятком присутності Уляни.

— Уляно, — почала вона, добираючи слова, — вибач, якщо здаюся неввічливою, але чому я лише зараз дізнаюся, що маю сусідку?

Уляна усміхнулася ще ширше, показуючи, що її зовсім не бентежить цікавість принцеси.

— О, це тому, що я вчора пізно повернулася з занять і не хотіла тебе будити. Ти так мило спала, що я вирішила дати тобі можливість відпочити перед новим днем. — Вона підвелася з ліжка і, ніби не турбуючись ні про що, почала розмахувати руками, як у своїй звичній манері. — Знаєш, тут, в Академії, завжди так багато всього відбувається. Я вже третій рік тут навчаюся, але й досі іноді гублюся в цьому вирі подій.

Принцеса замислилася, намагаючись зрозуміти, чи щира Уляна, чи за її привітністю ховаються якісь інші наміри. Її життєрадісність і балакучість здавалися справжніми, але в цьому світі ніщо не було простим. У будь-якому разі, їй потрібно було звикнути до нових обставин і не видати себе.

— Три роки, кажеш? — перепитала Жасмін, намагаючись приховати своє напруження. — Ти, мабуть, добре знаєш Академію.

— Звісно! — Уляна кивнула з гордістю. — Я вже обійшла тут усі закутки. Можу показати тобі все, що захочеш! Ну, звісно, крім найсекретніших місць, — додала вона з хитрою усмішкою. — Але ми ж знайдемо спосіб пробратися і туди, правда?

Жасмін не змогла стримати легку усмішку у відповідь на її ентузіазм.

— Дякую за пропозицію, Уляно. Мені точно знадобиться хтось, хто допоможе освоїтися тут.

Уляна махнула рукою, ніби це була дрібниця.

— Та годі, це дрібниці! Я завжди рада допомогти новеньким. Особливо таким, як ти. Усі тут тільки й говорять про твоє прибуття, — Уляна хихикнула. — А вже як принц Даркен за тобою наглядає! Дівчата тут сходять з розуму від заздрощів. Думаю, ти вже помітила, що його увагу привернути не так просто.

Слова Уляни насторожили Жасмін. Її внутрішнє занепокоєння тільки посилилося. Вона вже знала, що Даркен їй не довіряє, але почути про його увагу від інших — це було неприємне нагадування про її вразливість.

— Так, він справді тримає все під контролем, — обережно зазначила Жасмін, приховуючи справжні емоції за маскою ввічливості.

— О, це точно! — вигукнула Уляна. — Він такий серйозний і… таємничий. Іноді мені здається, що в ньому приховано щось більше, ніж він показує. Але не переймайся, я чула, що він дуже відданий своїм обов’язкам, тож, думаю, ти в надійних руках.

Жасмін крадькома глянула на сусідку, намагаючись зрозуміти, наскільки вона щира у своїх словах. Принцесу бентежив такий живий інтерес до її нареченого.

— Ти, мабуть, добре його знаєш? — обережно запитала вона.

Уляна зам’ялася, її обличчя трохи почервоніло, але вона швидко отямилася й продовжила у своєму звичному тоні.

— Ну, можна й так сказати. Я його часто бачу… в Академії, звісно, — додала вона з несподіваною нотою збентеження. — Він мені завжди здавався… ну, як би це сказати, прикладом того, яким має бути справжній маг. Сильним, розумним, цілеспрямованим... і дуже привабливим, чи не так?

Жасмін уловила ці останні слова і зрозуміла, що Уляна, можливо, відчуває до Даркена більше, ніж готова зізнатися. Це було несподівано, але ця інформація могла стати в пригоді. Вона вирішила обережно розвинути тему.

— Він справді викликає повагу, — погодилася Жасмін, злегка нахиливши голову, щоб здаватися зацікавленою. — Ти коли-небудь намагалася поговорити з ним?

Уляна зітхнула, сідаючи на ліжко й прикусивши губу.

— Та якось не випадало… Він завжди такий зайнятий і оточений важливими справами. Іноді мені здається, що я просто не для нього, — зізналася вона, опустивши погляд. — Але мріяти ж ніхто не забороняє, чи не так?

«Вона серйозно питає про це його наречену?!» — промайнуло в голові у Жасмін, але вона вирішила промовчати.

Замість цього принцеса кивнула, роблячи вигляд, що розуміє її почуття. Хоча насправді її думки вже працювали над тим, як ця інформація може допомогти. Уляна здавалася щирою, але її прив’язаність до Даркена могла зробити її вразливою. І Жасмін не могла упустити таку можливість.

— Звісно, мріяти ніколи не шкідливо, — сказала вона, намагаючись підтримати Уляну. — Можливо, одного дня тобі випаде шанс поговорити з ним наодинці.

Уляна трохи оживилася, почувши ці слова. 

— Ти така добра, Жасмін! — вигукнула вона, щиро зрадівши. — Знаєш, я впевнена, що ми станемо чудовими подругами. І якщо тобі раптом знадобиться допомога чи порада, просто звертайся до мене. Я тут давно і знаю, як усе влаштовано.