20. Порожнеча

Уляна

Я прилягла, чомусь зовсім не було сили. Думала, що треба сходити в лікарню, щоб  підтвердити, чи я дійсно вагітна, але я не могла наважитися, чомусь було страшно. Раптом Єгор подумає, що я спеціально все підлаштувала, щоб одружити його з собою? Я вже бачила, як він зреагував на вчинок Насті, це все ще яскраве в його пам’яті, а тут я: “Привіт, я, знаєш, теж вагітна…”

В мене прямо голова паморочилася від усього цього, а тут ще й телефон задзвонив. Я побачила незнайомий номер, і погані передчуття заповнили душу. 

Але, хоч і не хотілося, мусила відповісти:

 — Алло, хто це? — запитала тремтячим від хвилювання голосом. 

— О, взяла слухавку, молодець. Подивись в телеграм, дівчинко. Там для тебе є бонус. Фоточка. Ми передзвонимо за хвилину, — сказали механічним голосом і кинули слухавку.

Я, нічого не розуміючи, відкрила Телеграм і побачила нове повідомлення від того ж номера. На фото я побачила Андрія. Він був прив’язаний до стільця, на обличчі кров… Відчула, як серце на мить перестало битися, а потім закалатало в грудях з подвійною силою. Що мені робити? Дзвонити в поліцію? Але я не знаю цих людей, не знаю, де зараз знаходиться мій брат…

Поки я гарячково роздумувала над тим, як мені діяти, знову задзвонив телефон. Прийнявши виклик, я почула той самий неприємний голос.

— Дівчинко, ти маєш робити те, що ми скажемо. Сьогодні, зараз же, ти маєш піти на фірму. Зайти в архів і скопіювати нам документи. Тоді твій брат, можливо, залишиться в живих…

— Які документи? — запитала я, ні жива ні мертва від страху. 

— Ми надішлемо список. Все це має прийти за три години. Якщо не прийде, твій брат помре і ми пришлемо тобі вже зовсім інші фоточки, сама розумієш, які. Відлік пішов. 

Після цього у слухавці почулися короткі гудки. А потім відразу — звук вхідного повідомлення. І майже одразу прийшло ще одне. 

Я знову відкрила Телеграм і побачила, що там дійсно був список документів. А друге повідомлення прийшло зовсім не від цих людей. Мені писала сестра Єгора.

Вона надіслала аудіоповідомлення, і увімкнувши відтворення, я почула голос Єгора:

“Ну авжеж, це Уляна така от неправильна! І я з нею тільки через те, що хочу цю кляту фірму! Я ж взагалі тільки цього і хочу і ніщо інше мене не хвилює. А коли фірма вже буде в моїх руках, то мене вже нічого не буде цікавити!”

Ще хвилину тому мені здавалося, що гірше вже бути не може, але ні. Ці слова Єгора боляче вразили мене. Але я все одно його кохала. Може, це в мене така карма — закохуватися в чоловіків, які роблять мені боляче?

Ще й ця вагітність, якось все одне до одного, я не стрималась і заплакала. Найобразливіше було через те, що ще вчора, здавалося, все було добре, а сьогодні ніби все моє щастя зруйнувалося в одну мить…

Але зараз не було часу страждати — я мала рятувати брата. Відлік часу уже пішов, якщо я не встигну, то потім ніколи собі цього не пробачу… Я вирішила, що щось придумаю, можливо, відправлю їм неправильні дані, підроблю ті документи, щоб були схожі на справжні. Але для цього мені треба було поїхати до офісу і взяти в архіві оригінали…

***

Я швидко знайшла все потрібне, звіряючись зі списком, який мені надіслали. І коли почала робити копії, то здалося, що хтось на мене дивиться. Підняла голову — і побачила Єгора. 

Він здивовано дивився на мене… Я  розгубилася, не знала, що сказати. Адже я мала бути дома… Я не казала йому, що їду в офіс. Що Єгор тепер подумає? Але не встигла я відкрити рота, щоб усе пояснити, як Єгор розвернувся і вийшов, залишивши мене на самоті…

 Єгор

Я просто вийшов. Не хотів більше дивитись на це. Почувався ідіотом, якого дуже легко обвели навколо пальця. 

Я ж їй довірився. Я покохав її… А все це було треба тільки для того, щоб підібратись до документів. Може, вона взагалі за одно зі своїм колишнім? А що, як вони таки вирішили зійтись? 

Все в моїй голові перемішалось. Я просто не очікував такого удару в спину. Я тепер знову мав бути зовсім один проти всіх. Але навіть не це мене засмутило найбільше… А те, що мене зрадила саме вона, Уляна, яку я мав необачність покохати…

Я почув позаду поспішні кроки.

— Єгоре! — гукнула Уляна. — Почекай, будь ласка! Я все поясню! 

Серце боляче стиснулось. Я не збирався більше її слухати. Не тепер. Взагалі не хотілось більше її бачити, це було занадто… Біль був надто сильним. 

Я зупинився, але не обернувся до неї.

— Збери речі. Я переночую не вдома, — я не впізнав свій голос. 

— Я не збиралася давати їм справжню інформацію, хотіла зробити фальшиві копії, — її голос тремтів. 

— І тому ти копіювала її, авжеж, — я все ж розвернувся до неї. Розчарування в голосі і погляді вона мала побачити. — Я авжеж ідіот, але ненастільки. Іди, швидко. Щоб завтра зранку моя квартира була порожня. 

Може, той Віктор сказав їй все вкрасти і тоді він залишить дружину? Чи ще щось? Я не знав, що і думати. Але не хотів чути. Не хотів знати ціну мого кохання і довіри. За що вона продала мене…

 — Я все розкажу, тільки треба заспокоїтися і поговорити, — вона торкнулася мого передпліччя. — Будь ласка, вибач, що не сказала тобі…