18. “Будь на моєму боці…”

Уляна

Після розмови з Віктором я не могла знайти собі місця. Його слова вивели мене з рівноваги. Вкупі з проблемами у батьків те, що вимагав від мене Віктор, викликало справжню паніку. І якщо фінансові питання погодився вирішити Єгор, то про все інше я не могла йому розповісти. Я боялася за його життя…

Коли він повернувся, я вже трохи заспокоїлася й готувала вечерю. Мені було трохи соромно, що я відмовилася з ним розмовляти телефон, просто я була тоді настільки знервована, що боялася — він запідозрить щось не те. Раптом подумає, що я все ще кохаю Віктора? Тому й я написала, що передзвоню потім. Коли заспокоюся…

Але Єгор повернувся досить рано, і мені не довелося набирати його. Була субота, зазвичай на вихідних ми кудись вибиралися всі разом.  Та, коли я поглянула на Єгора, привітавшись з ним, побачила, що він був замисленим. 

Він пройшов вглиб квартири, кинувши привітання у відповідь. 

— Що ти хочеш на вечерю? — запитала я. — Чи підемо кудись? 

Намагалася, щоб мій голос звучав по максимуму природньо. 

— Ти так і не передзвонила, — він поглянув мені в очі.

— Я якраз збиралася, а тут і ти прийшов, — відповіла я. — Ти образився?

— Забий, — він махнув рукою. — Піду прийму душ. 

Він пішов у ванну і зачинив за собою двері.

Я стояла ні в сих ні в тих. Що я не так зробила, звідки в нього такий негатив?

Образився лише за те, що не відповіла? Чи було щось іще?

А раптом Віктор і до нього подзвонив? 

Я вже так нервувалася, що увімкнула телевізор просто на автоматі, щоб хоч якось відволіктись. 

“Анастасія Мельниченко дала інтерв’ю, в якому розповіла про свої стосунки зі спадкоємцем великої страхової компанії Єгором…” — говорила якраз ведуча. 

Тут же на екрані з’явилася білявка, яку я впізнала — це саме вона тоді підходила до нас у ресторані.

— Я дуже кохала Єгора, — почала розповідати вона, схвильовано смикаючи за комірець блузки. — І він мене кохав,  чи принаймні так говорив, ми збиралися одружитися. Але коли я сказала йому, що чекаю дитину, він відповів, що дітей не планує. Я зробила аборт, бо хотіла залишитися з ним. Але він усе одно мене кинув. А лікарі сказали мені, що я більше не зможу мати дітей…

Жінка на екрані  схлипнула, і  якраз у цю мить до кухні увійшов Єгор, він побачив, що я дивлюся, і насупився:

— Вона дасть спростування. 

— Ти бачив це? — я озирнулася на нього. — Тому і такий сердитий?

— Ні, не тому, — він похитав головою. — Просто ти була мені потрібна. Але не відповіла на дзвінок. А повідомлення написати час був. 

— Я просто… — я замовкла. Не хотілося брехати, але і про Віктора я боялася сказати. Раптом він дійсно виконає ті погрози? — Я просто погано себе почувала, дуже боліла голова, — це була не зовсім брехня, бо в мене від усіх цих переживань дійсно розболілася голова. Було дуже сумно бачити Єгора таким холодним, відстороненим. Адже ще зранку він був зовсім іншим…

— Зрозуміло, — він кивнув і подивився на мене. 

 — А та дівчина справді не може мати дітей після аборту? — запитала я. 

— А до чого тут я? Я не знав про вагітність. Вона сама все вирішила, сама зробила. До чого тут я? — повторив він роздратовано.

 — Все ж вона страждає, — сказала я, відчуваючи, що на очі навертаються сльози. — А якби я завагітніла, ти теж мене кинув би? Бо ти не хочеш мати дітей?

— Такі речі мають плануватись! Вона страждає через себе. Ми домовлялись, що вона питиме таблетки і довгий час все було добре. Потім вона пішла на свідомий обман, по-твоєму, це нормально? 

 — Не думаю, що це нормально, якщо вона свідомо це зробила. Але ж бувають і інші випадки, наприклад, таблетки не подіяли, щось в організмі пішло не так…

— Навіть якщо так, вона сама зробила аборт. При чому тут я? — вперся Єгор. 

 — Але це була твоя дитина, — я зітхнула. — Добре, це не моя справа. Вибач...

— Так, це не твоя справа…  Я піду до спальні. Наївся. Хотів підтримки, а навіть тут чомусь отримав звинувачення…

Єгор

Не знаю, чому я так сильно гнівався на неї. Бо хотів її підтримки? Розуміння? Вона замість того стала на сторону  Насті.

Я лежав на ліжку і втикав у стелю. Все було якось неправильно, не так, як я собі бачив і планував. Ще й ті слова Насті… Все якось наклалось одне на інше. 

Я не хотів сваритися… Вона просто була мені потрібна. 

В момент, коли я вже хотів встати з ліжка, мій телефон задзвонив. Я здивувався і взяв слухавку, бо дзвонив батько.

— Алло? 

 — Я хотів поговорити про це інтерв’ю, — сказав він досить похмуро.  — Ти залагодив усе з дівчиною? 

— Так, залагодив. Вона зробить іншу заяву, чесну, — я зітхнув.

 — Це добре, бо я не потерплю, щоб компанія через тебе терпіла збитки. Одного великого партнера ми вже втратили, мені розповіли, що ти з ним побився, це правда?