16. Нові проблеми

Уляна

— Ромо, не можна так вриватися, треба стукати, — тільки й змогла вимовити я. 

— Ой, — сказав Рома і знову перевів погляд з Єгора на мене: — Ма, ви що, тепер не граєте наречених?

— Я якраз збиралася тобі сказати.. — почала я, а Єгор продовжив:

— Ми з твоєю мамою зустрічаємось, відучора, — сказав він. — Не граємо більше. А зустрічаємось по-справжньому. 

 — Значить, у вас буде весілля? — запитав малий. 

— Ну, щодо весілля розмовляти ще точно рано, зазвичай одружуються хоча б після року стосунків, але ми тепер пара, — Єгор усміхнувся.

 — Ура! — вигукнув Рома. —  Значить, треба це відсвяткувати! 

— Для початку пошукай Юрі, ми скоро прийдемо і допоможемо, якщо не знайдеш.

 — Ага, я знаю, де він може бути! — вигукнув Рома і вибіг зі спальні. 

 — От так завжди, — усміхнулася я. — Думаєш, як щось зробити, а потім усе йде не за планом…

— Ну але він нормально відреагував, бачиш? А ти боялась, — Єгор обійняв мене і торкнувся губами вуха. — Може, швиденький ранковий раунд?

 — Та ну, а раптом Рома знову зайде, — я засміялася. — Звичайно, в його віці вже треба починати сексуальне виховання, але ж не на живих прикладах!

— Та вони в такому віці вже все і так знають з інтернету. Дечого можуть знати і більше за нас, — відповів Єгор, усміхаючись.

 — Та ну, я в такому віці ще тільки задавалася питанням, як дитинка потрапляє в мамин живіт, — сказала я. 

— У тебе тоді не було під рукою мобільного з інтернетом двадцять чотири години сім днів на тиждень. Тож таке… Не факт. 

 — Все одно, краще відкласти “раунд” до вечора, — сказала я. — Бо інакше ми запізнимось на роботу!

— Добре, — він чмокнув мене в губи. — Тоді піду в душ перший. Я швидко…

***

Ми з Єгором зайшли до офісу не разом, у нього ще були якісь справи. Варто було мені переступити поріг приймальні, як мене відразу перепинив заступник Єгора:

 — У нас проблеми, — сказав він заклопотано. — Один із важливих партнерів хоче розірвати з нами угоду. 

В мене аж усередині все похололо, я здогадалася, що тим партнером є Віктор. 

— Це дуже погано, бо його або перехоплять конкуренти, або Єва, — продовжив він. — Навіть не знаю, що засмутить шефа більше! Хіба не ви разом із шефом відповідали за той контракт?

 — Вони посварилися, — сказала я тихо. — Цілком логічно, що Віктор не захотів продовжувати співпрацю. Я думаю, шеф теж не захоче її продовжувати…

Як на зло, в цю мить двері в приймальню відчинились, і до нас зайшла Єва. Вона виглядала дуже невдоволеною:

— Де цей придурок? Догрався у відбивання клієнтів? Ми мали отримати цей контракт! Батько незадоволений!

— У нього ділова зустріч, — сказала я. — Буде через годину. 

— Бачила ваші фоточки в фейсбуці та інсті, — раптом сказала Єва. — Цікаво, що вони почали зʼявлятись саме тоді, коли я на це вказала, не вважаєш?

 — Я взагалі не любитель соцмереж, але коли ти сказала, що потрібні фото, то ми їх зробили, — я вдала нерозуміння. — А це має якесь значення? 

— Отже, ти визнаєш, що зробила фотки тільки через мої слова! — усміхнулась Єва. — До речі, чула, у тебе в тій страховій є колишній. Зустрічатись з одруженим чоловіком… І завести від нього дитину… Єгор хоч знає, що ти була коханкою? 

Єгор

Зустріч була вимотуючою, але результативною. Здається, я знайшов дуже серйозного клієнта. Якщо переманимо його в нашу страхову, то маємо добре заробити. Це трохи підняло настрій. Але я все ж втомився. Хотів зараз забрати Уляну і поїхати з нею і малим додому. Замовити якусь смачну їжу і сидіти перед телевізором. Подумати тільки, які в мене стали прості бажання…

Я пройшов офісом. Всі сьогодні виглядали якимись розгубленими і напруженими… Але може мені це тільки бачилось через складний день… Коли я зайшов до приймальні, то побачив Уляну з Євою. Єва якось зверхньо і переможно дивилась на Уляну, а Уляна  виглядала розгубленою. 

— Ну, не буду вам заважати, — сказала Єва. — У вас же медовий місяць? Чи це після весілля буде? А може, ви передумали одружуватися? 

— Нічого ми не передумали, — я обійняв Уляну. — Що тут взагалі відбувається, Єво? Уляна виглядає якоюсь засмученою, що ти їй сказала? 

— Просто попросила бути обачнішою у виборі коханців, — усміхнулася мені Єва. — Не шукати їх серед твоїх конкурентів! 

— Яких ще коханців? — я насупився. 

— Та я пожартувала, а ти й повірив! — вона махнула рукою. — Ти завжди гумору не розумієш, ще змалечку такий був! Тебе розвести — простіше простого! Добре, мені треба йти. Бувайте, молодята! 

І вона вийшла з приймальні, обережно зачинивши за собою двері. 

— Що це було? Що вона тобі сказала? — я взяв Уляну за руку і зазирнув їй в очі. 

— Та нічого особливого, — вона зітхнула. — Схоже, твоя сестра мене недолюблює…