12. Невдала спроба гульнути

Уляна

Коли Єгор цілував мене, я відчула таке хвилювання, як ніколи раніше. Мені здавалося, що Єгор відчував те ж саме… Це був справжній спалах пристрасті, і мені було байдуже, що навколо люди, мені здавалося, що зараз на усьому світі існуємо лише Єгор і я… Та клятий телефон усе зіпсував…

— Може, я поводилася занадто розкуто? — запитала я. 

— Ні, — він похитав головою. — Все нормально. Кадр мав вийти, — він відкрив галерею і повернув екран до мене. — Вийшов…

— Гарно вийшло, — я усміхнулася. Подумала, що коли викладу це фото в соцмережах, Віктор уже не писатиме мені. Адже дивлячись на цей поцілунок, немає сумнівів у тому, що на фото закохана пара.  — Дякую тобі…

Єгор лише кивнув. В якусь мить він, здається, хотів ще щось сказати, але офіціантка якраз принесла наше замовлення. 

Парочка, яка сиділа перед нами, незадоволено поглянула на нас.

— Може, вже поїдемо додому? — запитала я. 

— Тобі так погано тут? — відповів він запитанням на запитання, ледь насупившись.

— Добре, — мені було трохи соромно, що всі бачили наш поцілунок, але я не хотіла говорити йому про це. — Трохи переживаю, щоб Рома нічого не нашкодив. Наприклад, міг кроля випустити, а той щось погриз…

— Ну погриз і погриз, — Єгор знизав плечима. — Давай додивимось фільм. І їжу ми замовили. 

— Добре, я не проти, — я дивилася на нього і не дуже помічала, що там відбувається на екрані.  Дивно, що ми знайомі так мало часу, а він уже зайняв важливе місце в моєму житті. 

— Тоді так і зробимо…

Далі ми мовчки дивилися фільм, повечеряли, а потім сеанс завершився, й ми поїхали додому. Як тільки я переступила поріг вітальні, то побачила, що Рома стоїть навколишки біля дивану і зазирає за нього. 

— Він таки випустив Юрі, — тихо сказала я Єгору. 

— Ну, зараз зловимо, — Єгор зітхнув і підійшов до дивану. — Юрі, де ти є? Ану іди сюди!...

***

Наступного дня Єгор поїхав у відрядження до іншого міста. Мене він з собою не брав, бо точно не знав, коли повернеться, а треба було забрати Рому зі школи. Тож я займалася різними робочими питаннями, а за кілька хвилин до обідньої перерви до приймальні увійшла Єва. 

— Уляно, добрий день. Ти ще не обідала?

— Якраз збираюся вийти пообідати, — сказала я. — Добрий день. 

— Сходимо разом? Я знаю один дуже хороший італійський ресторанчик неподалік!

Я здивовано поглянула на неї. Але відмовлятися було неввічливо, я ж сказала, що йду обідати, навіть гадки не мала, що вона мене запросить кудись… З якою метою? Може, це якийсь підступ?

Та мені не залишалося нічого, окрім як відповісти:

 — Добре, я не проти…

***

Ми зайшли до ресторану, сіли за столик і зробили замовлення.

— Тут дійсно дуже атмосферно, — сказала я, озираючись навколо. 

— Єгор раніше часто тут обідав. Але останнім часом все більше і більше сидить в офісі безвилазно… Хоча, є ще відрядження. Раніше від приїжджав з них в хорошому настрої, він любив короткі інтрижки в інших містах. Ну, авжеж, зараз він такого робити не буде, у вас же типу все серйозно, правда? — вона зазирнула мені в очі.

— Так, у нас все серйозно, — кивнула я, витримавши її погляд.  — А твій чоловік їздить у відрядження? 

— В нашій родині "акула бізнесу" — я, — Єва усміхнулась. — Мій чоловік, правда, теж має невеличкий бізнес, але по грошах ці два бізнеси не зрівняти. Він якраз власник цього закладу. Хоча бізнес — це не його. Любить готувати. 

 — Цікаво, — я справді здивувалася. — Але, якщо ви обоє щасливі, то це цілком нормально. Я не люблю стереотипів, згідно яких чоловік має заробляти гроші, а жінка сидіти вдома і готувати…

— Ти реально думаєш, що мій брат з тобою  на тобі одружиться? — вона трохи схилила голову на бік. 

— Не знаю, — я знизала плечима. — Коли одружиться, то буду старатися бути хорошою дружиною. А якщо раптом передумає… То що ж, у житті всякого буває. 

— Зрозуміло, — вона замислено подивилась на мене. — Ну, побачимо. Розкажи трохи про себе. Про твого сина. Що там з його батьком?

— Ми розійшлися ще до його народження, — я знизала плечима. — Він був одружений. Я про це не знала, а коли дізналася, пішла від нього. 

— Зрозуміло, — вона кивнула. — Ну, Єгор точно ще не одружений. Ви так швидко зʼїхались… Ти часом не вагітна? 

Єгор

Після вчорашнього я тупо втік у це відрядження. Мав поїхати мій зам, але я все переграв. Хотілось остудити голову. 

І поїхав без Уляни, бо суть була саме в тому, щоб побути подалі від неї. А це виявилось не так просто. 

Ну, врешті-решт з робочими питаннями я таки розібрався. Міг же якось до того, як вона зʼявилась. Зміг і зараз. 

Подумав, що все ж буде важко, коли вона піде. Я вже звик, що вона поруч. І справа була не тільки в роботі, як я намагався себе впевнити.