5. “Не коханка, а наймана наречена”

Уляна

Я побачила вираз обличчя Єгора, з яким він дивився на екран телефона. Тільки що не облизувався. Мабуть, якась дівчина йому пише… Ну головною моєю турботою зараз було те, як мої нові співробітники сприймуть новину, що відразу після прийняття на роботу я стала нареченою їхнього боса. 

Подумають, що я його спокусила прямо на робочому місці? Чи навпаки — що я його давня коханка, і весь цей задум зі співбесідою був просто фікцією, щоб усіх обдурити. 

Що так, що так, друзів я не наживу. Тому відчувала хвилювання. Але думка про гроші, які я мала отримати, перекривала усе. Заради того, щоб допомогти батькам, можна пару місяців і потерпіти, а там ми “розійдемося”, я знайду нову роботу і почну нове, спокійне життя. 

Вчора увечері я постаралася усе це пояснити сину, ну, принаймні, в межах його світогляду. Не хотіла, щоб він справді прив’язався до Єгора, а потім сумував за ним. 

“Уяви, що ми знімаємося в кіно, — сказала я йому. — Така в нас робота. Нам за це заплатять гроші.”

Він особливо не розпитував, поцікавився тільки, чи я йому куплю з тих грошей якусь машину, яку він дуже хоче. Я сказала, що куплю, і схоже,  Рома залишився повністю задоволений. Я тільки попередила його, що це секрет і нікому не можна розповідати про кіно, бо тоді машини не буде. Рома пообіцяв, що нікому не скаже. Сподіваюся, так і буде…

***

 — Ми підемо разом? — запитала я, дивлячись на Єгора, який все ще  дивився в телефон. — Чи я перша, а тоді ти? 

— Ходімо разом. І одразу на планерці оголосимо про все, а потім всі розійдуться по кабінетах. Ну а ти підеш зі мною, — відповів він. — І я дам тобі завдання. Працювати все одно доведеться, ти ж розумієш?

— Я прийшла сюди, щоб працювати, — чомусь я відчула невдоволення цим його тоном. Ніби він переживав, що раз я його наречена, то тепер сяду скласвши руки і буду усіма командувати. — Тому за це не хвилюйся…

— І посміхайся більше, — додав Єгор. — А то така невдоволена… Що про мене подумають, якщо ти будеш ходити з таким обличчям?

Мені захотілося його стукнути чимось важким. Розумію, чому в нього немає справжньої нареченої, хіба з таким грубіяном можна вжитися?

 — Подумають, що ти не на висоті в ліжку, — я єхидно усміхнулась. 

— А, то от чому ти така. Пробач, я не подумав. Певно, важко знайти когось навіть для сексу, коли в тебе дитина, — хмикнув він. — Співчуваю тобі.

 — Якби я хотіла когось знайти, то повір би, знайшла і не одного, — парирувала я. 

— Але тобі краще не мати сексу і своїм поганим настроєм псувати життя й іншим… Ну, у кожного свої заморочки. 

 — У мене принцип — не займатися сексом без серйозних стосунків, — сказала я, відчуваючи, що вже вся киплю. — І хочу попросити більше на цю тему не говорити. А то ж я можу й передумати, і тоді в тебе будуть проблеми, бо твоя “наречена” кине тебе якраз на представленні колегам. 

— Та ну, тобі це теж невигідно, — він махнув рукою. — Заспокойся. Ну нема сексу і нема, буває. Знайдеш ще собі когось.

Я кинула на нього красномовний погляд, але нічого не сказала. Якщо чоловік придурок, то його вже не перевиховаєш…

***

Коли ми зайшли до офісу, Єгор провів мене коридором і ми зайшли до конференц-зали. Тут уже було багатенько людей. 

— Доброго ранку всім. Перед нашою планеркою я хочу зробити невеличке оголошення, щоб фірмою не ходили різні чутки, — він торкнувся долонею мого плеча. — Відсьогодні у нас буде працювати Уляна, вона буде моєю особистою помічницею. І так, ми з нею давно в стосунках, вона моя наречена. Але на роботі ми будемо зберігати субординацію. Прошу тепло прийняти її у нас.

У залі запанувала мертва тиша. Всі  мовчки дивилися на нас, тільки десь збоку почулися слабкі аплодисменти — певно, хтось хотів сподобатися шефу і отримати підвищення. 

 — Дуже приємно познайомитися, — сказала я, і мій голос затремтів від хвилювання…

Єгор

Ну, я підозрював, що реакція буде якоюсь такою. Але одразу перевів розмову в робоче річище і почав планерку…

Коли ми вже пішли до мого кабінету, я звернувся до Уляни:

— Ну що, першу атаку ти пережила. Хоча, вони тільки дивились. Ну, при мені вони б і не стали нічого робити. Але якщо тебе хтось буде діставати, скажеш. На правах твого "нареченого" я з цим розберусь.

— Не переживай, я сама можу залагодити всі конфлікти, — сказала вона. — Все гаразд. 

— Добре, — я кивнув. — Давай я введу тебе в курс справи, все ж, нам треба працювати. І помічниця мені дійсно потрібна, тож, як ти і обіцяла, давай працювати старанно…

***

Робочий день пройшов в клопотах, але Уляна справлялась на диво непогано. Не дарма я обрав її, вона дійсно підходила на цю посаду. Тепер навіть було шкода, що після того, як ми "розійдемось", її доведеться звільнити. 

Коли вже була майже сьома, я забрав її з її невеличкого кабінету, який був прямо поруч з моїм і теж виходив у приймальню, і ми пішли до машини. Співробітники все ще проводжали нас поглядами, ну, я розумів, що так воно і буде.