Епілог

Епілог.

На різдвяні свята ми з чоловіком приїхали святкувати до моїх батьків. Новий рік уже дихає в потилицю, до півночі лишається пів години, і ось-ось почнеться відлік нового року. В домі стоїть знайомий, затишний хаос перед боєм курантів. На кухні пахне олів’є, запеченим м’ясом і мандаринами. Мама метушиться біля столу, перевіряє, чи все виставила, а тато з Миколою наряджають кімнату. Спостерігаю, як мій коханий бореться з гірляндою, яка вперто не хоче рівно лежати на шафі й мої губи мимо волі розтягуються в посмішці. Тітка з дядьком сидять на дивані перед телевізором, який на повну гучність транслює передноворічний концерт. Його ніхто не дивиться, але без нього — "не те". У вітальні мерехтить ялинка: скляні кульки дзвенять, коли хтось випадково зачіпає гілку. На столі вже чекають келихи для шампанського, тарілки з закусками, і все це створює ту саму атмосферу домашнього свята, яку не замінить жоден ресторан.

          Перед тим, як сідати за стіл, заходжу в спальню, щоб дістати з сумки подарунки для батьків, які ми їм купили й дістаю ще одну коробку, перев'язану святковою стрічкою. Це сюрприз, який я приготувала своєму чоловікові. Думками одразу повертаюся на рік тому. Тоді я теж хотіла зробити сюрприз нареченому… і якось він не вдався! Вираз на обличчі одразу міняється на сумний і я підходжу до вікна. За склом у танці, що чарує, гарно кружляють сніжинки. А, що як Микола не зрадіє тому, що я збираюся йому подарувати?

— Ліда, ти що тут одна стоїш? Всі вже за святковим столом, — відриває мене від думок здивований голос мого милого.

— Та ось згадую той вечір, коли ми з тобою познайомилися.

— Не віриться, що минув уже цілий рік.

— А мені досі не віриться, що ти за мною поїхав!

— Ага, ніколи мені не забути вираз обличчя твоєї мами, коли я до вас із сумкою з'явився! — підходить ззаду та обіймає за талію.

— Крутіше було, тільки тоді, коли ми їй повідомили, що збираємося одружитися. І це після трьох місяців знайомства…

— А що тягнути?

— Ось-ось, не забудь сказати цю фразу, коли отримаєш свій подаруночок сьогодні, — розвертаюся до нього і простягаю в руці маленький футляр.

— Подарувала щось з каверзою? — с підозрою дивиться на мене, а потім відкриває і дістає звідти тест на вагітність. З двома смужками…

— Це те, що я думаю?! — недовірливо пронизує поглядом.

— Так. Ти скоро станеш татом, — завмираю й очікую його реакції. Адже ми з ним зовсім цього не планували.

Він на якусь мить тьмяніє і застигає з розкритим ротом, а потім вираз його обличчя змінюється на задоволений і я з полегшенням видихую.

— Люба, я такий щасливий… — міцно стискає мене в обіймах. — Коли всім оголосимо, що ти вагітна? А давай після бою курантів це зробимо?!

— Не питання. З Новим роком, коханий! — кладу долоні йому на плечі та пристрасно цілую.

Дякую всім, хто прочитав цю різдвяну історію! Мені дуже приємно, коли ви ставите вподобайки і коментуєте))). Ваша підтримка надихає мене! Тим, хто ще не підписаний, щоб не загубитися, підписуйтесь на мою сторінку. Це вам дасть можливість не пропустити вихід моєї ❄️ НОВИНКИ❄️, яка вже очікується в середені наступного місяця. Кожен із вас важливий для мене! Бажаю всім гарних Новорічних свят і до зустрічі в січні)). ❄️❄️❄️❄️❄️