РОЗДІЛ 24

РОЗДІЛ 24

– Але чому? – з прикрістю вигукнула я. – Тільки не кажіть, що закохалися в мене з першого погляду! Я нізащо в це не повірю! Та й не факт, що ваш батько схвалить мене як вашу дружину!

– Чому б йому тебе не схвалити? – Найтран помітно здивувався і знову перейшов на неформальний тон.

– Я чула, що наш рід мав нещастя чимось його прогнівити в минулому, – ухильно сказала я.

Зайвого теж вибовкувати не хотілося. Тітка і так ледве довірила мені частину правди.

– Навіть якщо так, – з посмішкою відгукнувся Найтран, – я вже достатньо дорослий хлопчик, щоб самостійно ухвалювати рішення.

– А не боїтеся, що настільки розсердите імператора своїм непослухом, що втратите можливість стати спадкоємцем трону? – навела я, як мені здавалося, найсильніший аргумент.

– Пхе! – пирхнув принц. – Я ніколи не гнався за владою. І навіть якщо батько взагалі прожене мене геть, не пропаду!

Щодо цього у мене були великі сумніви. Найімовірніше, в Найтрані говорить звичайна бравада. Але якщо він насправді опиниться перед вибором: відступитися від мене чи втратити високий статус, зовсім не певно, що залишиться непохитним. Це зараз йому й на думку не спадає, що імператор може змусити його прийняти таке рішення. Але тітка не стала б застерігати мене без причини.

– Ну ось поміркуйте самі, навіщо я вам? – продовжила я спроби достукатися до його розуму.

– На відміну від тебе, я не вважаю, що ми неодмінно будемо нещасливі разом, – підморгнув він. – І маю намір тобі це довести!

– Ви так реагуєте через те, що я опираюся? – кусаючи губи, запитала я. – Вирішили будь-що заполучити, як якийсь мисливський трофей?

– Не якийсь, а найцінніший!

Найтран підвівся з крісла, в якому до цього моменту продовжував сидіти. Підійшов до мене, і я мимоволі напружилася. Потім обережно підняв моє обличчя, узявши за підборіддя.

А у мене мимоволі перехопило подих від його близькості. Знову пригадалися бентежні думки про те, які на смак його губи. Невже саме зараз я отримаю відповідь на це запитання?

Я спробувала відсторонитися, але принц не відпустив. Його друга рука схопила мене за талію і притиснула до себе так міцно, що я відчувала биття його серця. І що найнеприємніше, так це те, що моє власне раптом влаштувало перегони з перешкодами. І я розуміла, що він не може цього не чути.

Долоня принца лагідно ковзнула по моєму підборіддю, а великий палець вивчав контури моїх губ. Так чуттєво і ніжно, що мені стало важко дихати.

Губи заніміли. Їх злегка поколювало.

Принц повільно наблизив своє обличчя до мого майже впритул. І я здригнулася всім тілом, коли його язик торкнувся моєї нижньої губи. Провів по ній, немов дражнячи. А потім припав губами до моїх. Щоправда, поглиблювати поцілунок не поспішав. Ніби вивчав, досліджував, насолоджувався кожним дотиком.

Ноги раптом стали дерев’яними. І якби не рука принца, що тримала мене за талію, я б упала. Інша рука торкнулася моєї потилиці й заплуталася у волоссі.

Ох, що ж він робить?!

Від його дотиків до мого волосся по тілу розлилася солодка знемога. Ніколи я ще такого не відчувала, коли хтось мене торкався.

Все тіло стало настільки чутливим і податливим, що найменший дотик сприймався набагато гостріше.

Поцілунок дракона тим часом ставав дедалі чуттєвішим і вимогливішим. А я мимоволі подумала, що принц, напевно, мав чималий досвід у любовних справах.

У грудях неприємно кольнуло від думки про інших жінок, яких він цілував до мене. І це трохи протверезило.

Якби я не була його справжньою парою, він би навіть не поглянув у мій бік! Сам казав, що у нього вдома вистачає молодих і красивих наложниць. Я ж потрібна йому лише для одного – народити сильних дітей. Тому він і намагається зараз мене спокусити. Розуміє, що в недосвідченої дівчини мало шансів встояти, якщо він докладе достатньо зусиль.

Злість і обурення остаточно привели мене до тями. І я почала щосили відштовхувати Найтрана.

Він, нехай і не відразу, але відпустив.

Принц важко дихав. Його зіниці, що розширилися й трохи витягнулися, наче котячі, нагадали, що переді мною не людина. Жорстокий і небезпечний хижак, від якого краще триматися подалі.

– Я не ваша дружина, принце Найтран! – видихнула, насилу витримуючи його погляд. – І навіть не ваша наложниця, щоб ви так зі мною поводилися!

– Тільки не вдавай, що тобі не сподобалося, – самовдоволено простягнув він, чим остаточно розвіяв ту солодку млость, що ще залишалася в тілі після поцілунку.

– У вас вочевидь чималий досвід у цій справі! Тож нічого дивного, що ви вмієте цілуватися! – саркастично зауважила я. – Але якщо ви вважаєте, що подібним зможете мене завоювати, то дуже помиляєтеся. Я ціную в чоловіках дещо інше!

– І що ж саме, моя люба? – криво посміхнувся він.

– Благородство, розум, стриманість і делікатність.

Найтран раптом розреготався і покосився в бік Роберта.