РОЗДІЛ 23

РОЗДІЛ 23

– Я не служниця і не воїн вашого загону, щоб виконувати ваші накази! – вигукнула я.

І чому мені так хочеться йому суперечити, навіть коли я розумію, чим це загрожує? Але його безцеремонність і владність дратують просто шалено!

Побачивши потемнілі очі дракона, я знітилася і неохоче сказала:

– Так, мені передавали.

– Тоді чому ти все одно це зробила?

Я промовчала. Хоча всередині так і свербіло послати його куди подалі. Мабуть, відповідь він прочитав у моєму погляді, оскільки посміхнувся.

– Що ж, я тебе зрозумів. Мої накази для тебе – порожній звук. Але я постараюся це змінити.

– І яким же чином? – уїдливо поцікавилася я. – Ви ж говорили, що не завдаєте шкоди жінкам!

– Є багато способів приборкати норовливу жінку й без фізичного насильства, – поблажливо сказав він.

– Я не кінь чи собака, щоб мене приборкували! – похмуро зауважила я.

– Ну, тоді назвемо це не приборканням, а вихованням. Якщо я порівняю тебе з неслухняною дитиною, це тебе більше влаштує?

Його відповідь розлютила ще сильніше.

– Я не дитина!

– І це я бачу, – погляд Найтрана красномовно опустився нижче моєї шиї, і я поспішила ще щільніше закутатися в простирадло. – Але ми відволіклися від теми. По-перше, я хочу знати, як ти сюди потрапила. Мортон отримав чіткі вказівки на той випадок, якщо ти спробуєш це зробити. Ти б не пройшла повз нього. Чи він залишав свій пост? – судячи з тону, якщо я підтверджу його припущення, зеленоволосому гаплик.

Він, звісно, у мене теплих почуттів не викликав. Але й відверто брехати і підставляти навіть такого неприємного типа, як Мортон, мені не хотілося.

– Ні, я повз нього не проходила. Тут є таємний хід. Але не вимагайте сказати, де саме. Це таємниця моєї родини!

Я з викликом підвела голову, даючи зрозуміти, що щодо цього налаштована рішуче. Нехай хоч ріже, але секретів роду Сігрель я чужинцю не видам!

Принц пильно оглянув мене і кивнув.

– Мені подобається твоя вірність родині. Сподіватимуся, що, ставши частиною моєї родини, ти виявлятимеш ті самі якості. Головне я почув. Тепер скажи, що сталося після того, як ти сюди пробралася.

Ох, і як усе розповісти так, щоб після цього принц точно не добив Роберта?! Навіть після такого негідного вчинку я не бажала йому смерті.

– Роберт був у відчаї через те, що сталося. Може, ще й лікування позначилося. Його мали поїти якимись настоями. Гадаю, він просто не до кінця володів собою, – поспішно затараторила я. – І коли зрозумів, що може втратити мене назавжди, зважився на відчайдушний крок. Подумав, що якщо ми з ним... ну... ви зрозуміли... то ви від мене відмовитеся.

– Скажи одне, – повільно промовив дракон. А я зрозуміла, що він щосили стримувався, щоб знову не дати волі люті. – Ти збиралася дозволити йому це зробити?

– Не збиралася! – з обуренням видихнула я. – І якби ви не увірвалися, я обов’язково щось би придумала, аби його зупинити!

Я сміливо зустріла його допитливий погляд. Зрештою, я говорю правду. І приховувати з цього приводу мені нічого!

Мабуть, принц таки повірив, оскільки напруга, що відчувалася від нього, помітно знизилася.

– Добре. Я тобі вірю. Але все одно вважаю, що цей чоловік має бути покараний.

– Він і так уже покараний! – вигукнула я. – Ви двічі його ледь не вбили! До того ж він втратив наречену, яку кохав. Хіба цього недостатньо?!

– Пропонуєш залишити це безкарним?! – процідив Найтран.

Ретельно обмірковуючи кожне слово, я сказала:

– Я, звичайно, розумію, наскільки ви обурені. І за інших обставин не посміла б оскаржувати ваше право покарати Роберта. Але зараз вам також вигідно залишити все як є.

– Поясни! – похмуро зажадав принц.

Що ж, я з радістю!

– Уявіть, що буде, якщо всі дізнаються про те, що тут сталося! Яка пляма ляже на мою репутацію, а отже, й на вашу. Може, вам і все одно, що скажуть інші. Я не хочу, щоб люди, яких знаю все життя, вважали мене доступною жінкою. А так ми просто залишимо це в таємниці. Роберт теж буде мовчати. Він же не самогубець! Скаже, що спробував підвестися, але не розрахував своїх сил і впав з ліжка. Так і отримав нові ушкодження.

Принц скептично хмикнув, але, поміркувавши, кивнув.

– Ти маєш рацію. Скандал нікому з нас не потрібен. До того ж ще є шанс, що він не оговтається.

Я обурено поглянула на нього. Але Найтран це проігнорував.

Він задумливо поглянув на Роберта. Потім на мене.

Я пискнула, коли повітряна хвиля здійняла мене з ліжка і плавно поставила на підлогу. Простирадло ж повернулося назад, попри всі мої спроби його утримати.

Не встигла я висловити дракону своє обурення таким безцеремонним поводженням, як така ж повітряна хвиля підхопила Роберта. І вже далеко не так делікатно й обережно, як мене, перенесла на ліжко. Жбурнула його туди, наче мішок.