Глава 8.1

ГЛАВА 8

Найтран Аркрес

П’ять днів тому життя Найтрана розділилося на «до» і «після». Ніби хтось великий і могутній провів невидиму межу. І сказати, що молодший драконячий принц не був до цього готовий – нічого не сказати.

До того дня він вів звичайне життя нащадка впливового аристократичного роду. Вивчав усе, що необхідно знати, щоб здаватися розумним і освіченим. Утім, не так фанатично, як його старший брат Шіан. Той жадібно шукав нові знання і міг тижнями ні з ким не спілкуватися, вивчаючи черговий рідкісний фоліант.

Найтран же ніколи не відрізнявся посидючістю. Його діяльна натура вимагала руху і пошуку нових відчуттів. А от військова справа йому подобалася! Найтран навіть подовгу перебував в аномальній зоні, де раз у раз відкривалися портали з інших світів. З них часто намагалася пролізти всіляка погань, яка загрожувала всьому живому. Але, на щастя, дракони давно розробили тактику боротьби з такими загрозами. Всю аномальну зону постійно патрулювали. Поруч із нею розташовувався прикордонний гарнізон, який реагував на кожен прорив.

Адже колись дракони самі прийшли в цей світ з порталу! Їхній світ гинув, і найсильніші маги створили прокол у просторі. Вони могли бути впевнені лише в тому, що конкретний світ підходить для їхнього існування. Це було закладено в ритуальній схемі. Але які які небезпеки чекатимуть на драконів на новому місці, залишалося загадкою.

На щастя, хоч місцеві народи й виявилися агресивними, значної загрози вони не становили. Поступово драконам вдалося їх підкорити або винищити.

Єдиною проблемою стало те, що портал, через який вони пройшли, порушив магічну цілісність світу. На кілька десятків кілометрів від нього утворилася аномальна зона. Там у різні проміжки часу відкривалися стихійні портали з інших світів.

Дракони й зайняли ці гори через те, що вони лежали поблизу аномальної зони. Так легше було тримати цю проблему в таємниці від інших народів. Та й далеко не всі створіння, що виходили з порталів, були небезпечні. А деякі виявилися вкрай корисними в певних галузях. Деяких чужомирних істот навіть почали спеціально розводити, щоб отримувати інгредієнти для артефакторів і алхіміків. Хай там як, представників інших народів сюди не підпускали. Дракони справлялися самі.

А ще портали – чудова можливість для розвитку воїнів. Адже тільки в бою можна по-справжньому зрозуміти, чого ти вартий. І Найтран не раз ризикував життям, відточуючи свою майстерність. А коли хотілося відпочити, повертався до цивілізації і розважався досхочу.

У харизматичного і активного принца було чимало друзів. Жінки також щедро обдаровували його увагою. І нехай Найтран волів уникати стосунків з аристократками-драконицями, щоб його потім не змусили одружитися з однією з них, але йому цілком вистачало і наложниць.

У Драконячі гори представники інших народів зазвичай потрапляли як раби. Особливі випадки можна було перерахувати на пальцях. Серед драконів вважалося нормальним подарувати іншому аристократові вродливу рабиню. Нехай у деяких підвладних королівствах їхні правителі скасували рабство, але подекуди воно і досі було поширене. Саме туди часом любили літати в пошуках нових вражень молоді дракони або ті, хто постачав наложниць до гаремів високопоставлених аристократів.

Найтран, хоч за мірками драконів був іще зовсім молодим – мав лише сто вісімдесят років, уже встиг пересититися найкрасивішими і найдосвідченішими жінками. Його важко було чимось здивувати. Що вже говорити про драконів старшого віку! Багато з них знаходили задоволення лише в найзбоченіших розвагах, переситившись усім іншим. Найтрану ж останнє було не до душі. Тому він вважав за краще вкотре злітати до аномальної зони, щоб небезпека знову викликала приплив адреналіну.

Це був черговий відпочинок від таких справ. Найтран нещодавно повернувся до палацу і проводив ніч з новою наложницею. Вишукана й витончена ельфійка, яку виховували з єдиною метою – дарувати задоволення господарю, – виявилася неймовірно вправною. Найтран був задоволений цим подарунком від одного з його друзів. Навіть обмірковував, чим можна віддячити, поки Мірнала старанно дарувала йому насолоду.

І раптом якоїсь миті він ніби кудись перенісся. Навколо виблискували цілі переплетення різнокольорових енергій, що не дозволяли розгледіти деталі. Тільки щось, що пульсувало вдалині, немов биття чийогось серця, служило в цьому просторі орієнтиром.

Найтран нічого не розумів і був збитий з пантелику. Ніколи з ним не відбувалося нічого подібного! Може, Мірнала підмішала йому в напій якесь особливе зілля, і зараз його накрило?!

Найтран, на відміну від деяких своїх приятелів, ніколи таким не бавився. Вважав, що розум у будь-якій ситуації має залишатися тверезим. Затуманювати його якоюсь отрутою –безглуздо і навіть небезпечно. Тим більше тому, чиєї смерті можуть жадати приховані вороги. Адже Найтран є одним зі спадкоємців імператора. А отже, у нього з народження на чолі намальована невидима мішень. Хтось може побажати піднести його голову на блюді, щоб вислужитися перед Шіаном. Або вважатиме, що імператор цілком здатен знову одружитися з дівчиною з їхнього роду і народити нового спадкоємця.

Нехай Едан Аркрес вже немолодий і досяг восьмисот п’ятдесяти років, але дракони живуть до тисячі, а то й більше. Тож є всі шанси повністю змінити усталений баланс сил. І Найтран дотримувався здорової обережності, яка вже не раз рятувала йому життя.