Глава 6.2

***

Касія Сігрель

Касія деякий час дивилася на стіну, що повернулася на місце після того, як племінниця пішла. Потім її губів торкнулася крива посмішка.

– Мені шкода, дівчинко… – за звичкою, виробленою за довгі роки самотності, пробурмотіла вона сама собі. – Якби ти не виявилася справжньою парою для цього молодого дракона, сьогодні я б відкрила тобі всі таємниці. Ти стала б моєю гідною ученицею! Але тепер я не можу так ризикувати…

Касія обірвала свій мимовільний монолог. Час позбуватися дурних звичок! Незабаром вона покине це місце. Ненависне. До біса остогидле за ці роки! Понад двадцять років їй довелося просидіти тут прикутою, наче якийсь пес!

Іноді Касія навіть молилася про смерть і проклинала того, хто прирік її на таку долю. Сил їй додавали лише ненависть і жага помсти.

Весь цей час вона терпляче чекала свого часу. І ось, схоже, дочекалася!

Шкода тільки, що присутність драконів сплутала їй усі карти. Інакше, покидаючи ненависний замок, Касія обов’язково відвідала б «улюбленого» братика.

Але ризикувати не можна. Вона поки що занадто слабка, щоб протистояти стільком могутнім магам.

Єдине, що справді її непокоїло – необхідність віддати на заклання племінницю, до якої вона по-своєму прив’язалася. Якби Фредерік знав, що вона зробила з дівчинкою під виглядом невинного ритуалу ворожіння, то так спокійно не відпустив би її з драконами. Адже люди із заблокованим магічним даром нешкідливі. І якби Адріана залишилася такою і надалі, ніхто б точно не побачив у ній загрози.

Та й Касія не очікувала, що все так обернеться. Навіть вважала, що нічого поганого не робить, розпечатуючи в дівчинці дар, який ще в дитинстві заблокували батьки. Той самий, що й у самої Касії. Дар, здатний перевернути весь цей світ!

Ех, якби брат і той жалюгідний боягуз, на якого вона покладала надії, не зрадили її, все було б інакше! Драконам довелося б потіснитися і поділитися владою. А там, хто знає, можливо, вона взагалі винищила б їх одного за одним.

Втім, у Касії тепер знову з’явився шанс це зробити! Завдяки колись захованій пляшечці власної крові, насиченої магією, та особливому зіллю Касії вдалося розблокувати дар дівчинки.

Головне в такому ритуалі – кров іншого мага, який володіє тим самим даром. В ідеалі – родича. Тож спочатку Касія розпечатала дар у Адріани. А потім, доки та перебувала в трансі після прийнятого зілля і нічого не розуміла, вицідила кров уже із самої дівчинки. Адже тепер Адріана така ж магиня, хоч іще не опанувала своєї сили.

Але це обов’язково станеться!

Адріана – сильна дівчинка. Касія відчула це, коли вбирала в себе краплі крові племінниці. Якби племінницю навчити, вона стала б корисною помічницею. Ось тільки кудись би ще подіти її надмірну правильність. Та й парний зв’язок із драконом може зашкодити її планам.

Зараз Касії важливо залишатися в тіні і не привертати до себе уваги, поки не поверне свою колишню міць. Хоча вона вже знала, як це зробити швидше. Такі, як вона – носії «проклятого дару», живляться енергією смерті. А Касія давно вже перестала мучитися докорами сумління і шкодувати про жертви.

Батькова наука була жорстокою, але дієвою. Шкода, що колись вона зробила помилку, яка коштувала йому життя. Закохалася не в того чоловіка.

Касія стиснула зуби. Він теж за все відповість сповна! Той, хто особисто здав її імператору драконів. Так само, як її брат учинив із їхнім спільним батьком.

Касія не з тих, хто забуває і пробачає! Із цими трьома вона мала надто багато невирішених рахунків. З Алайном Мейдріном – нинішнім королем Саграна, із графом Фредеріком Сігрелем – її старшим братом і з Еданом Аркресом – імператором драконів.

Мабуть, останній – найнебезпечніший з її ворогів. І як тільки він зрозуміє, що перед ним магиня з «проклятим даром» з тієї самої родини, що й Касія, захоче з’ясувати правду. У цьому вона була цілковито впевнена!

Адріана не захотіла тікати. А отже, вже через кілька днів опиниться в лігві ворога. Після цього імператор рано чи пізно пришле когось сюди перевірити, як поживає небезпечна полонянка. Або навіть сам з’явиться!

І цього разу Касію не пощадять! А помирати тепер, коли з’явився шанс на помсту, вона не бажала. Отже, чекати більше не можна, хоч вона й хотіла спершу накопичити більше сил.

Касія глянула на ненависний ланцюг, що сковував її ногу. На її долоні утворився згусток темряви, який вона спрямувала на залізо.

Варто було чорній енергії торкнутися металу, як той почав іржавіти на очах, а потім взагалі розсипався на порох.

Касія задоволено хмикнула. В її затягнутих чорнотою очах запалав похмурий вогник.

Вона солодко потягнулася і попрямувала до схованки в стіні. За ці роки там назбиралося чимало речей, які на її прохання приносила Адріана й які тепер, без сумніву, знадобляться в дорозі.

Вона спорудила з простирадла мішок, куди покидала речі, і рушила до потайного ходу. Як і батько з братом, вона чудово знала план таємних ходів. І тепер вона могла безперешкодно покинути замок.

Проходячи повз стіну, через яку можна було пробратися до спальні брата, Касія на кілька секунд завагалася.