Глава 6.1

ГЛАВА 6

Я подалася вперед усім тілом.

– Що ти маєш на увазі, тітонько? Ти щось знаєш про цього драконячого принца?!

Касія посміхнулася.

– Ну, особисто я з ним не знайома. Але хто не чув про Аркресів? Якщо не помиляюся, Найтран – молодший принц. З успадкуванням трону в драконів усе інакше. Титул імператора передається не за старшинством. Коли настає час, правитель передає його найгіднішому зі своїх синів. Тож у принца Найтрана є всі шанси колись стати імператором.

– Тітонько Касія, ти відволіклася! – зауважила я. Від нетерпіння я мимоволі постукувала ногою об підлогу. – Чому ти так відреагувала на мої слова? Я, звичайно, розумію, що дракони рідко знаходять свою справжню пару. І це для них надзвичайна подія. Але я відчуваю, що ти здивувалася не лише через це!

– Радше, злякалася, – Касія похитала головою. – Це найгірший із можливих для тебе варіантів, моя дівчинко!

– А ось більшість наших сусідів вважає інакше! – криво посміхнулася я.

– Вони знають далеко не все про нашу родину, – хмикнула тітка.

– Вочевидь, як і я! – голос мимоволі видав мою образу.

Ну чому ніхто не хоче мені нічого розповідати?! Лише підкидають все нові й нові запитання!

– Послухай мене, дівчинко! – дуже серйозно і навіть суворо сказала Касія. – Тобі в жодному разі не можна з’являтися перед імператором Еданом. Найкраще, якщо ти просто зараз візьмеш найнеобхідніше і покинеш замок. Забери всі свої заощадження і коштовності. Цього вистачить на перший час. Потім десь влаштуєшся. Недарма ж я навчала тебе розумітися на травах і зіллях! Відшукаєш безпечне місце і займешся травництвом. Я впевнена, що ти не пропадеш!

Мої очі широко розплющилися.

– Може, ти все-таки поясниш свої слова?!

– Повір, дівчинко, чим менше ти знатимеш, тим краще для тебе, – загадково відгукнулася тітка. – Якщо ти все ж таки зустрінешся з імператором, це може врятувати тобі життя.

– Я не розумію… – я геть розгубилася.

– Скажу лише, що саме за його наказом мій брат залишив мене тут гнити до кінця моїх днів! – губи Касії викривилися в жорсткій усмішці.

Приголомшена, я відкинулася на спинку стільця.

– Але чому?! Що ти такого зробила, тітонько?!

– Повір, якби тобі не загрожувало породичатися з Аркресами, я б усе розповіла. Але тепер це надто небезпечно. Насамперед для тебе. І не сперечайся! – у голосі Касії зазвучали сталеві нотки. – Я прожила набагато довше за тебе, Адріано. Дещо розумію в цьому житті. Краще зроби так, як я кажу. Поки є можливість, тікай, не озираючись. І не намагайся шукати відповіді. Принаймні, зараз.

– Я не можу втекти, тітонько! – з гіркотою заперечила я. – Адже тоді дракони вб’ють усю нашу родину!

– То й що? – ошелешила мене її відповідь. – Що хорошого ти від них бачила, моя дівчинко? Через те, що ти народилася не такою, як їм хотілося, ставилися до тебе як до сміття. І, дай угадаю, лише тепер виявили хоч якусь теплоту!

Слова тітки боляче мене вразили. І найгірше, що вона цілковито права!

– Їм важливо, щоб ти не накоїла дурниць і, наче слухняна вівця, сама пішла на забій, – безжально продовжила Касія.

– Нехай так… – приглушено пробурмотіла я, відчуваючи, як очі запекло від сліз. – Але я все одно не хочу, щоб хтось постраждав з моєї вини!

– Я вражена тим, як в оточенні таких родичів ти виросла настільки доброю і самовідданою, – помовчавши, пробурмотіла Касія. – Але, повір, ніхто з них цього не оцінить! Тому добряче подумай, чи варто жертвувати собою.

– Ти так упевнена, що імператор драконів вб’є мене, як тільки побачить? – з несміливою надією на протилежне запитала я.

– Імовірність цього дуже велика, – зітхнула тітка. – Ти готова ризикнути й перевірити це на собі?

– Але чому тоді принц Найтран навіть не натякнув, що знайомий із моїм батьком і що нашу родину щось пов’язує з Аркресами?

– Можливо, він про це й не знає! – знизала плечима Касія. – Найімовірніше, так і є.

– Ти мене остаточно заплутала, тітонько! – жалібно промовила я.

На обличчі Касії відбилася внутрішня боротьба. Потім вона неохоче сказала:

– Добре. Дещо я тобі все-таки розповім. Колись я брала участь у заколоті проти драконів. Ми з твоїм дідом. А також ще кілька аристократичних родин, які нас підтримали. Ми хотіли, щоб наше королівство стало вільним, і дракони не втручалися в наші справи.

Я заціпеніла, намагаючись осмислити почуте.

– І чому тоді наша родина досі існує і зберігає колишній статус? Адже дракони зазвичай нещадно розправляються з бунтівниками! – я нахмурилася.

– Може, тому що твій дорогоцінний татусь нас зрадив і особисто здав діда імператору?! – голос Касії був сповнений отрути. – За це тих членів родини, які не брали участі в заколоті, мали помилувати й надалі не переслідувати. А заодно він допоміг заманити в пастку і тих, хто був на нашому боці!

Слова тітки не вкладалися в голові. Здається, сьогодні весь мій звичний світ остаточно перевернувся!