Глава 2.1

ГЛАВА 2

Я перебувала в не меншому шоці, ніж решта навколишніх. Стояла і мовчки перетравлювала почуте. Бачила зараз лише красиве і трохи хиже обличчя принца драконів. Його бірюзові, незвичайно яскраві очі ніби взяли мене в полон. Гіпнотичні, мов у змії. Небезпечні і холодні. А ще він оглядав мене власницьким, оцінювальним поглядом і навіть не приховував цього.

Я мимоволі здригнулася, борючись із бажанням поправити зачіску або сукню. Промайнула думка, що поруч із ним я ще більше нагадую сіру мишу, ніж зазвичай. Худенька, тендітна, без пишних форм, які зазвичай подобаються чоловікам. Риси обличчя тонкі й нічим особливо не примітні. Єдина моя перевага – світло-русяве, густе і хвилясте волосся, яке я сьогодні, всупереч звичаю, розпустила. Його прикрашала весільна діадема-вінець.

Іділейн ніколи не втрачала нагоди підкреслити, наскільки вона красивіша за мене. Статурою й жіночними, спокусливими формами сестра вдалася в матір. Від батька ж успадкувала темне волосся, що на контрасті з блакитними очима робило її ще яскравішою. Чесно кажучи, я до останнього не розуміла, чому сподобалася Роберту настільки, що він вирішив зі мною одружитися. Але ще більше цінувала його за це.

І тут з’являється нахабний і самовпевнений драконячий принц, який дивиться на мене, наче на якийсь товар! Причому я чудово розуміла, що навряд чи він задоволений побаченим.

Драконячі справжні пари... Я з дитинства чула легенди про це. І, як і кожна дівчинка, романтизувала подібне. Що може бути бажанішим за зв’язок, схвалений самими богами? Такий зв’язок був доступний лише чоловікам-драконам, які, знайшовши свою жінку, здійснювали заради неї найнеймовірніші вчинки й подвиги. Зрозуміло, лише в легендах. У житті я жодного разу не чула про щось таке. І тим більше не могла уявити, що колись до мене самої прилетить дракон і заявить, що я його справжня пара!

Напевно, в підлітковому віці я б навіть зраділа такому повороту. Була б у захваті і подякувала богам за таку високу честь. Але я вже давно не маленька, наївна дівчинка.

Чомусь сильно сумніваюся, що в житті все так само чудово і романтично, як описується в легендах. І підтвердження цього я бачила в очах неймовірно красивого білявчика. Холодних. Схожих на осколки бірюзового льоду.

Навіть якщо він говорить правду і боги вказали на мене як на ідеально підходящу для нього жінку, це не означає, що він одразу ж до нестями закохається. Тут, радше, йдеться про власницькі інстинкти. І сильно сумніваюся, що він стане мене сприймати як рівню. А ось те, що своєю появою цей чоловік зруйнує все моє життя – беззаперечний факт!

Ще в стародавніх законах дракони закріпили за собою право забирати тих, хто є їхньою справжньою парою. І їм абсолютно байдуже до думки самої дівчини та її родини. Причому парами драконів могли стати представниці найрізноманітніших рас. Це не мало жодного значення.

Головне те, що такі жінки здатні подарувати драконам магічно сильну дитину. Причому не одну. А це саме по собі велика рідкість. Виносити і народити дитину-дракона надзвичайно складно навіть драконицям. Багато з них помирають під час пологів. Якщо ж від дракона вагітніла представниця іншої раси, вона гинула неминуче. Дитина висмоктувала з матері всі соки ще в череві і, як правило, гинула разом з нею. Тому дракони намагалися не допускати, щоб від них вагітніли звичайні жінки.

Тільки зі справжньою парою все проходило без таких жахливих наслідків. Адже відразу після фізичної близькості між драконом й ідеальною для нього жінкою встановлювався особливий зв’язок. Якщо під час виношування малюка бракувало власних життєвих сил, дракон підживлював її своєю енергією.

Справжні пари – велика рідкість і цінність для драконячого народу. Так говорять легенди. Ось тільки ніхто не знає, що насправді відбувається з тими жінками, яких забирають у Драконячі гори.

Ставати лише черевом для виношування сильних драконячих дітей мені зовсім не хотілося. Ну, не вірю я в шалене й вічне кохання цих жорстоких і кровожерливих чудовиськ!

Поки я перебувала в цілковитому ступорі й осмислювала, як карколомно змінилося моє життя, уперед виступив батько.

– Ваша високість, може, це якась помилка? – обережно промовив він. – Наскільки я знаю, дракони відчувають свою справжню пару в той момент, коли у дівчинки починаються перші жіночі дні.

При цих словах батька я залилася рум’янцем. Як він може обговорювати такі делікатні речі на очах у стількох свідків?!

Принц Найтран підняв брови і посміхнувся:

– Бачу, ви непогано обізнані в цьому питанні. Зазвичай люди не знають таких подробиць. Але ви маєте рацію. Саме так і відбувається. Як тільки дівчинка переживає цей етап дорослішання, відбувається потужний магічний сплеск. Дракон, якому вона призначена, відчуває зв’язок і вирушає на її пошуки. Важливо це зробити до того, як нитка обірветься. Як бачите, наш зв’язок з вашою дочкою встановився значно пізніше. Я сам не розумію, в чому причина. Але хай там як, відмовлятися від своїх прав на неї не збираюся!

– Ви сказали: магічний сплеск, – вхопився за його слова граф Сігрель. – Але моя дочка не обдарована!

Дракон нахмурився.

– Це неможливо! Справжня обраниця дракона завжди наділена магічним даром. Інакше вона б не змогла дати життя сильним та магічно обдарованим дітям!

– Отже, дійсно сталася якась помилка! – резюмував батько, за що мені захотілося його розцілувати.