Глава 11 Джулі

Ніколи не була на такому заході, як День загальної молитви. Навкруги купа людей, які прийшли до храму, щоб помилитися. Йдучи поряд з Річардом, прагну усміхатися журналістам, які клацають своїми фотоапаратами майже безупинно.

- Чому це свято отримало таку назву? – запитую тихо в Річарда.

- Ще в 1686 році король Данії та Норвегії об’єднав кілька католицьких свят і проголосив Великий молитовний день, - пояснив Річ.

- Папараці сьогодні наче показилися, - говорю до нього. – Вони фотографують нас на кожному кроці.

- Просто ніжно усміхайся, - порадив Річард. – І не прагни вступити з ними в розмову. Щоб вони не сказали, ніколи…. Чуєш? Ніколи не відповідай їм. Щоб не було сказано. Вони будуть виводити тебе, щоб отримати емоції, невдоволення. Їм потрібно кілька слів вирваних з контексту, щоб написати чергову «сенсацію». Вони саме за цим полюють. Тримай себе в руках! Зберігай гідність та самовладання! Домовились?

- Так, - киваю головою.

Поки правлять службу в церкві, ми сидимо поряд з королем та королевою. Добре, що на мені шляпка. Вона допомагає ховати обличчя під довгими полами. І пронирливим журналюгам не дуже вдається зробити фото моїх емоцій.

Чому вони напосіли на мене? Що їм потрібно? Я нікого з них не образила. Нічого поганого не роблю. Стараюся, як лише можу. Звичайно, я вчуся. І маю певні недоліки, проколи та невдачі. Але все ж не можна ось так полювати за мною, не даючи ні на секунду забувати хто ти. я не можу спокійно зосередитися на молитві, якщо маю тримати обличчя та власні емоції.

Після служби ми виходимо з собору. І не встигаю я відійти на кілька кроків, як до мене підскакує якийсь чоловік.

- Джулі, і як воно бути коханкою самого кронпринца? – запитав він, оскаливши зуби. Від такого нахабства втрачаю дар мови. – Говорять, що пограється принц з тобою, а заміж покличе герцогиню. Віриш?

- Подивись в камеру, - наказує хтось.

Шумно зглитую й підіймаю очі на чоловіків, які тицяють мені в обличчя об’єктивом. А потім просто дарую їм посмішку. Без жодного слова розвертаюся і йду.

- Ти непотріб, Джулі Харпінтер! – кричить він услід.

- Чуєш, ти! – кидається до чоловіка Річард. Його обличчя перекошене. Очі палають роздратуванням та ненавистю. І все, що встигаю, це схопити його за руку. – Залиш її в спокої. Сьогодні Молитовний день в Данії. І могли б мати хоча б якусь повагу, а не бризкати отрутою. Мені постав свої запитання, якщо хочеш відповідей.

- Річарде, - сичу на нього. – Йдемо, будь ласка! Твої батьки дивляться…

- Прибери камеру, - гаркнув Річард. – Дайте нам спокій!

Їдемо в машині мовчки. Закусюю нижню губу, час від часу поглядаючи на принца. Він лише розв’язав краватку й розвалився на задньому сидінні авто.

- Нащо було? – запитую його тихо. – Я б впоралася…

- Дістало отаке ставлення, - фиркнув він невдоволено. – Вони не мають права тебе ображати та обзивати.          

- Я розумію, - торкаюся його долоні. – Сам говорив, що їм потрібні емоції. От вони й виводять мене на них. Я стрималася. А от ти…

- А що я? – усміхається Річард. – Мені плювати на них. Вони знають, що я нестримний у своїх висловлюваннях.

- Її Величність знову буде невдоволена цим неприємним інцидентом, - говорю з гіркотою в голосі. – Ми ніби спеціально робимо все, щоб про нас говорили.

- За матір не хвилюйся, - стискає він мою долоню. – З нею буду розмовляти сам. Морісе!

З переднього сидіння до нас повертає обличчя помічник Річарда, послужливо піднявши брову.

- Так, ваша Високосте!

- Організуй мені зустріч з Міністром правосуддя Данії, - наказує він.

- Причина зустрічі? – цікавиться чоловік.

- Перегляд закону про недоторканість особистого життя, - видає Річард.

- Буде зроблено, - киває головою Моріс.

А я лише тремчу, дивлячись на все оце переляканими очима. Перегляд закону лише через те, що якийсь журналіст дозволив собі назвати мене «непотрібом»?

- Річарде…

- Я владнаю цю справу, - говорить він до мене. – І більше отаких інцидентів не буде. Якщо не можуть провести лінію між «суспільним» та «хтивим» інтересом, то буква закону їх до цього зобов’яже.

Ого! То ось тепер переді мною зовсім інший Річард. Безкомпромісний. Напористий та справжній. Це не той Річард, якого я знала. Звичайно мені було приємно, що він з такою швидкістю кинувся на мій захист. І робить все, щоб вберегти мене від нападок ось таких неприємних осіб. Та все ж міняти закони під інтереси однієї монаршої особи, то вже надмірно.

- Я думаю, що це трохи занадто, - висловлюю власну думку.

- Що саме?

- Міняти закони, бо якась особа дозволила собі некоректно висловитися стосовно мене, - пояснюю тихо.

- Ніхто не буде міняти закони, - торкається він вустами мого плеча. – Просто в закон будуть внесені зміни. От і все. Ми маємо повне право на приватне життя. І їм немає якого біса втручатися в це.   

І не встигаємо ми вийти з машини, як натикаємося на холодний погляд королеви Олександри.

- Що то було, Річарде? – запитує вона, стискаючи модну сумочку.

- Джулі – гостя в моєму домі і в моїй країні, - говорить він спокійно. – І ніхто, а тим паче журналісти, не мають права ображати її привселюдно. Просто вступився за неї.

- Ти розумієш…?

- Олександро, досить! – втрутився Його Величність. – Пресслужба з цим розбереться. Він вчинив, як справжній чоловік. І це нормально. Тож забудьмо цей інцидент, як страшний сон.

- Але…

- Ніяких але, - говорить він. – Готуємось до прийому гостей!

Поки мене вдягали в білосніжну сукню, розглядала своє відображення в дзеркалі. Це мій перший вихід на такий прийом в королівстві. Тож, як зазначила Габрієла, ми маємо створити ніжний та спокусливий образ.

Асиметрична сукня з одним оголеним плечем та пишним подолом. На іншому плечі лямка прикрашена об’ємною квіткою. Моє волосся зібрали в низький пучок і додали об’єму біля коренів. Прикраси здаються такими непомітними, але вони так гармонійно вписуються в образ. Що зараз на мене з дзеркала дивилася стримана та розкішна королівська особа. Якби хтось ще кілька місяців тому сказав мені, що я перетворюся в таку красуню – сміялася б я довго. Я зараз здаюся собі голлівудською зіркою на червоній доріжці. Крутнувшись перед дзеркалом з величезним задоволенням спостерігаю, як низ сукні розходиться хвилями.