Розділ 21. Алгоритм

Офіс фірми «Скейлз та партнери» тепер здавався мені великою друкарською машинкою. Я була кареткою, що б'є по паперу, залишаючи чіткі, незворотні знаки. Мої рухи стали економними, слова — короткими, серцебиття — стабільним.

Нова справа була «подарунком» від Ради. Конфлікт у Секторі «Зеро» на заводі з переробки вторинної сировини. Група робочих-Комах, переважно Скарабеїв, відмовилася виходити на зміну через рівень токсичних випарів. Вони вимагали елементарного — нових фільтрів для дихання.

— Керівництво заводу хоче звільнити всіх підбурювачів без виплати заборгованості, — Надін перекладала аркуші, уникаючи мого погляду. — Якщо ми їх звільняємо — вони опиняються на вулиці в комендантську годину. Це означає депортацію.

Надін зупинилася і подивилася на мене. У її очах промайнуло щось схоже на благання. Вона хотіла, щоб я знайшла шпаринку.

— Це неефективно, — холодно відрізала я. — Депортація ста людей створить логістичний колапс.

Надін полегшено зітхнула: 

— Отже, ти пропонуєш змусити завод купити фільтри?

— Ні. Я пропоную застосувати пункт 4.2 Статуту про надзвичайний стан. Визнати цей протест саботажем. Це дає право адміністрації конфіскувати майно в рахунок штрафів. Вони підпишуть згоду на роботу в кредит під заставу власних життів. За цією статтею ризики втрат закладені в модель. Фільтри не змінять результат.

В кабінеті запала тиша. Надін повільно опустилася в крісло. 

— Альзо... це ж фактично рабство. Ми ніколи не заходили так далеко.

— Часи змінюються, пані Надін. Порядок дорожчий за розхідний матеріал. Підготуйте папери.

Я стояла на трибуні перед сотнею Скарабеїв. Пил осідав на моєму синьому жакеті. Один старий Скарабей вийшов уперед, простягаючи мені зламаний фільтр.

— Подивіться, панянко Мейтленд. Ваше прізвище колись означало закон. Невже ваш батько знає, що ви робите?

Я оцінила його за секунду. Слабкий. Небезпечний. Замінний. 

— Закон означає структуру, — мій голос розрізав повітря. — Ви порушили структуру. Виберіть: або ви повертаєтеся до роботи зараз і підписуєте боргові зобов’язання, або через п'ятнадцять хвилин сюди приїде загін мого батька з наказом про зачистку. У вас немає прав. У вас є тільки вибір між повільною смертю та швидкою.

Вони замовкли. Ця тиша була страшнішою за крики. Вони підходили до столу по одному. Шкрябання ручок по паперу звучало як тисяча маленьких тріщин у фундаменті міста.

Коли я повернулася, Іс зустрів мене в коридорі. 

— Надін у шоці, Альзо. Каже, ти розчавила їх за десять хвилин. Ти стаєш небезпечною навіть для своїх. Мені це подобається. Це... збуджує.

Він провів рукою по моїй спині, там, де під тканиною були надійно затиснуті мої крила. — Ти тепер справжній гравець.

— Я просто позбавляю систему зайвих вагань, Ісе.

Я дозволила йому поцілувати мою щоку. Я більше не вагалася. І цього було достатньо.

Наступна справа вже лежала на моєму столі. Я навіть не відкривала її одразу. Я вже знала, яке там буде рішення.