Наречена для перевертня

Розділ 7

Ніч у таборі перевертнів завжди була гучною — тріск багаття, перегукування вартових і далеке виття вовків. Але сьогодні над наметом Альфи панувала дивна, важка тиша. Кітті не спала. Вона лежала на м’яких хутрах, дивлячись на сріблясте сяйво місяця, що пробивалося крізь щілини в шкіряному даху. Каспіан спав поруч, його дихання було глибоким і спокійним, але рука навіть уві сні міцно стискала руків’я меча.

​Раптом повітря в наметі змінилося. Воно стало солодкуватим і нудотним, як запах зів’ялих квітів у саду лорда Вальдера. Кітті різко сіла. Її магічне чуття, яке вона тренувала з Каспіаном, забило на сполох.

​Біля самого входу в намет, там, де тінь була найгустішою, щось ворухнулося. Це не був перевертень — вони рухалися шумно і владно. Це була тінь, яка ковзала по землі, наче змія.

​— Хто тут? — прошепотіла Кітті, готуючи в долоні блакитну іскру.

​Тінь випрямилася, перетворюючись на низького чоловіка в сірому плащі, обличчя якого було приховане глибоким каптуром. Він не злякався її магії. Навпаки, він повільно підняв руку, показуючи золотий перстень із гербом родини Вальдер — змією, що заковтує власного хвоста.

​— Тихше, леді Ліанно... чи як ви тепер себе називаєте, — голос незнайомця був схожий на шелест сухого листя. — Ваш батько не любить чекати.

​Каспіан здригнувся уві сні, але не прокинувся. Шпигун посміхнувся, показуючи гнилі зуби.

— Не турбуйте Альфу. Цей сонний корінь діє навіть на найсильніших вовків. Ми прийшли лише до вас.

​Кітті піднялася, відчуваючи, як гнів закипає в її грудях. Цей чоловік приніс із собою холод того похмурого замку, від якого вона так прагнула втекти.

— Я не Ліанна. Передай це лорду Вальдеру і йди геть, поки я не підняла на сполох усю зграю.

​— О, ви помиляєтеся, — шпигун зробив крок ближче, простягаючи їй запечатаний чорним воском сувій. — Ви належите йому. І ви маєте борг перед своєю кров’ю. Лорд знає, що ви — не та дівчинка, яка плакала в кутку. Він бачив вашу силу через дзеркало. І тепер він хоче її використати.

​Кітті вихопила сувій. Папір був холодним, наче крига.

— Що йому потрібно?

​— У сувої все написано. Але якщо коротко: ви маєте принести йому «Серце Лісу» — артефакт, який зберігається в центрі табору перевертнів. Якщо ви цього не зробите... — шпигун зробив паузу, і його очі блиснули з-під каптура. — Лорд Вальдер знає про вашу сестру. Про Надю. Він знайшов спосіб відкрити розлом між світами. І якщо він не отримає артефакт, ваша сестра ніколи не побачить сонячного світла.

​Серце Кітті пропустило удар. Вона відчула, як магія в її руках спалахнула яскравіше, ледь не обпаливши пальці.

— Як він дізнався про Надю? Звідки?

​— Ваш батько — сильний маг, леді. Він бачив ваші сни. Він знає, що ви — потраплянка. І він знає вашу слабкість. У вас є три дні. Рівно три дні до повного місяця. Якщо артефакт не буде в нього — Надя стане частиною його колекції «дивовижних істот».

​З цими словами шпигун почав танути, перетворюючись на сірий дим. Кітті кинулася до нього, намагаючись схопити за плащ, але її пальці пройшли крізь порожнечу. В наметі знову стало тихо, лише запах солодких квітів нагадував про нічного гостя.

​Кітті опустилася на коліна, стискаючи сувій у руках. Її тіло тремтіло. Надя була в небезпеці. Її єдина рідна людина, її маленька сестра, могла стати жертвою лорда Вальдера через неї.

​Вона подивилася на Каспіана. Він усе ще спав, обличчя його було розслабленим і красивим у місячному світлі. Тепер вона стояла перед найважчим вибором у своєму житті. Зрадити Каспіана і вкрасти артефакт, щоб врятувати сестру? Чи розповісти йому все, ризикуючи тим, що він не повірить або не захоче допомагати «людській дівчинці»?

​Кітті зламала печатку на сувої. Текст був написаний червоним чорнилом, яке світилося в темряві:

«Кров за кров. Світ за світ. Принеси Серце, або втрать те, що тобі найдорожче. Батько чекає».

​Вона сховала сувій під подушку і підійшла до виходу з намету. Нічний ліс здавався їй тепер не захистом, а в’язницею. Вона знала: цей вибір змінить долю обох світів.

​— Я врятую тебе, Надю, — прошепотіла Кітті, дивлячись на далекі зорі. — Навіть якщо мені доведеться стати справжнім монстром для цієї зграї.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше