13. ”Коли людина подобається, вона подобається повністю…”

Саша

Сьогодні в мене був на диво хороший день. Це був перший день, коли ми з Дариною вже з самого ранку були справжньою парою. Я трохи переживав за те, що не зміг сказати їй, що кохаю її, але вона, схоже, поставилась до цього з розумінням, і я цьому дуже радів.

На роботі намагався завершити всі справи якомога швидше, щоб потрапити додому якомога раніше. Дійсно, я ще ніколи так не поспішав додому, як сьогодні. Сьогдні я планував відвезти Дарину на побачення, наше перше справжнє побачення.

Коли вже був у машині, то вирішив набрати її:

— Алло, привіт, я вже звільнився. Сходимо кудись вдвох, може, в кіно? — запитав я. — Настя нас відпустить, якщо ми замовимо їй щось смачненьке? 

— Думаю, відпустить, — сказала вона. — Я сьогодні виходила в салон, то вона була сама вдома. 

— В салон? Чорт, я ж тобі навіть грошей не залишив, — замислено сказав я. 

— В мене було трохи, якраз вистачило, — відповіла Дарина. 

— Добре, тоді я зараз заїду, певно, не буду заходити, щоб ми не втрачали час? Буду хвилин за двадцять, встигнеш зібратись?

— Так, я вже починаю збиратися, — сказала вона якимось таємничим голосом. 

— Тоді чекатиму, цілую, — сказав я.

 — Набереш мене, коли під’їдеш, добре? 

— Домовились…

***

Коли я підʼїхав додому, то одразу набрав Дарину. Відчував легке хвилювання, бо це мало бути наше перше справжнє побачення. Вона дійсно мені дуже подобалась, і я дуже хотів, щоб у нас все вийшло, щоб ніхто і ніщо не стало між нами.

Вона сказала, що зараз вийде, і я поклав мобільний на спеціальну поличку в машині, після чого якраз зробив замовлення на доставку суші для Насті.

За пару хвилин хвіртка відчинилась, і я побачив Дарину, але в перший момент я її не впізнав. Бо наче фігура і пальто були її, але вона чомусь стала брюнеткою. І підстригла волосся коротше… А ще зібрала його так знайомо… 

 — Привіт, — сказала вона, відчиняючи дверцята машини і сідаючи на переднє сидіння.  Виглядала трохи схвильованою. 

— Привіт, — відповів я, а потім чмокнув її в щоку. — Кардинальненько ти сходила в салон…

— Тобі не сподобалося? — запитала Дарина. 

— Ну не те щоб… Ти мені подобаєшся не за зовнішність чи щось таке… Ну не в сенсі що ти не красива, навпаки ти красива… В сенсі ти була красива від початку… Що я мелю? — я винувато поглянув на неї. 

— Я була красива, а тепер ні? — вона закліпала очима. — Але ж тобі подобається Єва… Я подумала, що якщо я буду схожа на неї, то…

— Невже ти думала, що вона подобалась мені через колір волосся чи щось подібне? — запитав я. 

— Вибач, — вона опустила голову. — Схоже, я вчинила дурницю. 

Я взяв її за руку і торкнувся її пальців губами:

— Коли людина подобається, вона подобається вся… Ти не звертаєш уваги на щось типу кольору волосся чи щось подібне… Тобі просто подобається людина. Ну, принаймні, в мене так…

 — Ти мені теж подобаєшся не через твою зовнішність, — тихо сказала вона. — Але я думала, що чоловікам важливо, щоб їхня обраниця виглядала гарно… А Єва дуже вродлива. 

— Ти теж дуже вродлива, — я зазирнув їй в очі. — Тобі не треба бути схожою на Єву чи ще когось, щоб подобатись мені. 

Певно, вона все ж засмутилась, що я тоді не зізнався їй в коханні… Може, я поспішив з розвитком наших стосунків? Але вона сама хотіла цього вчора, не тільки я…

 — Ця фарба за тиждень змиється, — Дарина усміхнулась. — І я буду така, як раніше. 

— Це добре, — я теж усміхнувся. — Ти мені подобаєшся така, яка ти насправді, Дарино. Будь ласка, просто будь собою поруч зі мною, добре? 

 — Добре, — кивнула вона, трохи знічено дивлячись на мене. 

Я торкнувся вільною рукою її щоки, а потім подався вперед і поцілував її. Хотілось, щоб вона відчула, що мої почуття до неї щирі, бо так і було. Думаю, вже зовсім скоро я зможу сказати вголос, що кохаю її…
 

Дарина 

Я почувалася незручно. Так хотіла зробити Саші приємний сюрприз, а вийшло навпаки… Єва б мабуть такої дурниці не стала робити. Їй би ніколи не спало на думку бути схожою на когось іншого, аби сподобатись йому. 

— Вибач, — сказала я, коли наші губи розімкнулися. — Мені шкода, що я засмутила тебе…

— Це все дрібниці, ти мене не засмутила, — Саша погладив мене по щоці. — Хіба що тим, що ти порівнюєш себе з нею. Не треба цього робити. 

— Я не буду, — зітхнула я. — Просто мені страшно, що ти мене розлюбиш, бо я не така гарна, як вона. 

— Ти дуже гарна, — не погодився він. — Мені все подобається. 

— Я дуже боюся тебе втратити, — зізналась я. — Мабуть, таке нерозумно казати, жінки мають бути недоступними і все таке…

— Мені дуже добре поруч з тобою, — він взяв мене за руку і підніс мою долоню до своїх губ. — Я теж боюсь тебе втратити, це нормально.

— Вічно  говорю якісь дурниці, — я знічено усміхнулась. — Мабуть, Настя в цьому плані вдалася в мене.