12. Саша. Опівнічна розмова

Коли Дарина вже вклала малу спати і саме вийшла з її кімнати, я, як якийсь шпигун, також вийшов зі своєї:

— Випʼємо чаю? Чи чогось міцнішого, що ти пʼєш?

— Давай чаю, — вона, здається, почервоніла, опускаючи очі.  — Я заварю, який ти любиш? 

— Люблю китайський, у мене його багато, особливо люблю пуери, — відповів я, підходячи до неї і беручи її за руку. — Треба звикати ще до такого. Не проти?

Вона похитала головою, все так само не дивлячись на мене. 

— А ти нічого не розповів про себе, — раптом сказала Дарина. 

— Запитуй, я розповім, — я переплів наші пальці і повів її до сходів.

— Ти не образишся?  — вона все-таки подивилась мені в очі. 

— На що? — відповів я питанням на питання, коли ми вже йшли сходами вниз. 

 — Якщо я задам тобі особисте питання? — запитала, коли ми вже спустились.  

— Ні, не ображусь, — я похитав головою. — Питай. Краще так, ніж воно вилізе невчасно.

 — Та дівчина, що приходила сьогодні, Соня… У вас були якісь стосунки? 

— Ми не були парою чи щось таке, якщо ти про це, — відповів я. — Але не буду обманювати, у нас був секс. І пару спільних вечорів.

 — Просто я не знаю, як себе поводити, мені здалося, що їй неприємно, що я живу тут, у твоєму домі, — Дарина тихо зітхнула. — Я подумала, може, ви зустрічаєтесь, просто посварились, чи ще щось. Не хочу нашкодити тобі…

— Ми з нею не зустрічаємось, — відповів я. — І не зустрічались. Це були зручні стосунки без зобовʼязань. Ми одразу про це домовились. 

— А чому в тебе немає справжньої нареченої, чи дружини? — раптом запитала вона. — Вибач, якщо не хочеш, можеш не відповідати…

— Я був готовий одружитися, — я зітхнув. — Було таке один раз, от тільки… Загалом, все пішло не так, як я думав. Я думав, вона теж закохалась в мене, але це було не так.

 — Зрозуміло, — вона усміхнулась. — Ну, таке буває в житті… Я думаю, ти ще зустрінеш своє справжнє кохання…

— А я не вірю в це. Не думаю, що покохаю когось іншого, я все ще кохаю ту дівчину, — зізнався я. — Хоча вже пройшло багато часу.

— Вона зараз у стосунках з кимось іншим? — запитала Дарина. 

— Одружена, — я знов зітхнув. — Я колись боровся за неї проти її чоловіка. І програв.

 — А мій чоловік покинув мене заради іншої жінки, — раптом зізналась вона. 

— Мені шкода, — відповів я, а потім зрозумів, що все ще тримаю її за руку. 

Може, я не маю так робити? Хоча це всього лише руки… Нічого такого. Ми ж маємо не шугатись одне від одного…

 — Та все нормально, — відповіла вона. — Звичайно, я почувалася дуже зле, але насильно не можна нікого втримати. Якщо він закохався в неї, то який сенс мені боротися з цим? 

— А ти сама все ще кохаєш його? Свого колишнього, — уточнив я.

— Я його дуже кохала, а зараз… — вона замислилась. — Мабуть, це вже минуло. Після того, як захворіла Настя, я пообіцяла собі, що більше не буду думати про стосунки. Повністю присвячу життя їй. 

— Не думаю, що це правильна тактика, — не погодився я. — В сенсі, ну не треба думати про них спеціально, але й класти себе на вівтар материнства теж не вихід. 

— Я сумніваюся, що знову зможу комусь довіряти, — сказала Дарина замислено. — А стосунки без довіри — це неправильно. 

— Думаю, ще зустрінеш когось нормального, — відповів я. — Буде викликати довіру і все таке. Мені, наприклад, довіряти не так складно. Але я все одно сумніваюсь, що зможу покохати. Я надто сильно кохав її, Єву.

— Гарне ім’я, — сказала Дарина. — Але ти правий, життя продовжується. Може, попереду щось зовсім нове, просто ти поки що про це не знаєш...

— Хотілось би, щоб так і було, — я зітхнув. — Набридло весь час дивитись тільки на неї, навіть коли ми не разом. Але я тупо не можу нічого з цим зробити.

— Іноді треба просто відпустити ситуацію, — Дарина зазирнула мені в очі. — Відволіктись на щось інше. Хоча б на чашку чаю…

 — Певно, ти маєш рацію, — я злегка стиснув її долоню в своїй, а потім розвернувся і повів її до кухні. 

Це була дивна розмова, але мені все ж стало трохи легше…

Як вам ця розмова? Чим, на вашу думку, вона закінчиться?

Додавайте книгу в бібліотеку, щоб не пропустити найважливішого!

Продовження - вже завтра о 20.00!