Пролог.

Це був єдиний сон, який я пам’ятала. Зазвичай сни тануть з першими променями вранішнього сонця, які б не були вони яскраві та цікаві. Цей сон наснився мені сім років тому, коли якраз виповнилось п’ятнадцять, але й сьогодні він живий у пам’яті, немов ті дивні події відбувались насправді, хоча виглядало все сценою з містичного фільму.

Я стояла серед темних стін, складених із великих кам’яних брил, вкритих вологою пліснявою. У напівтемряві моторошно стискалось серце і дрижали коліна. Я не бачила свого одягу, та відчувала себе у сукні і босою. По тілові пробігали мурашки і час від часу я здригалась від прохолоди, що запускала свої щупальці за воріт.

- Це – твоя доля, - вимовляв загробний голос із невимовним сумом. – Ти, та, що втілює Світло, маєш стати дружиною того, хто втілює Темряву. Пробач, дитя, та іншого шляху немає…

Трагізму та артистизму закулісному голосу вистачало. Та тільки-но я хотіла сказати, що піду, бо не подобаються мені декорації, як переді мною виникла нізвідки фігура високого чоловіка. Від нього віяло потойбічним холодом і мені по-справжньому стало страшно. Півтемрява ховала його і мені не вдавалось розгледіти обличчя незнайомця. Я хотіла відійти – і вдарилась спиною у кам’яну стіну. Хотіла бігти – та ноги заклякли на місці.

Незнайомець наблизився повільно і схилився наді мною, та обличчя його залишалось нечітким, чи може його і зовсім не було, а з того місця, де воно мало бути, на мене визирала сама Темрява? Як би там не було, я відчула, що не вистачає повітря. Я задихалась, втрачала сили, немов з мене живцем випивали енергію. Серце стукало об грудну клітку, мов спіймана у сильці вільна птаха. А потім незнайомець простягнув руки і обхопив ними мої долоні. Я відчувала себе десь на межі життя та смерті, але чітке розуміння заповняло голову: це – моя доля, і я повинна прийняти її з покорою. Я маю стати дружиною того, хто є на Землі найбільшим Злом. Я маю віддати себе у жертву заради інших…

Тьфу, яка маячня. Навіть згадувати дико. І лізе ж у голову. Це просто дурний сон, давній дурний сон. Мабуть, фільмів жахів надивилася на ніч або містики начиталась у свої довірливі п’ятнадцять.

Та я навіть подумати не могла, що те видіння сім років тому було не просто сном…