21. Всеволод 

Знаходитись з нею поруч, коли вона майже гола, і не мати змоги торкатись — це якийсь особливий вид катувань. Може, вона взагалі погодилась на цю аферу саме для цього, щоб помучити мене, і подумки весь час зловтішається, дивлячись на мою надто бурхливу реакцію. 

Бляха, я реально як пацан. Достатньо поглянути на те, як краплі стікають її шиєю вниз до ложбинки між грудей, щоб максимально завестись. Тому коли вона хоче вийти з парилки, я тільки за. Треба випити заспокійливого чаю, здається, там заварений саме такий. 

Але коли ми ще навіть не встигаємо вийти, Оксана раптом мало не падає. Я встигаю підхопити її, але вже без рушника. 

Її тіло прямо в моїх руках, я притискаю її до грудей і тут вже не сховати за моїм рушником все те бажання, яке накопичилось за останні півгодини. 

Вона не відштовхує мене, а раптом заплющує очі і її губи трохи розтуляються, ніби вона чекає, що я поцілую її. 

Я подаюсь вперед до її губ, прикриваючи  очі, але цієї миті Оксана, ніби опам’ятавшись, вивільнюється з моїх обіймів, підхоплює рушник з підлоги та знов обмотується ним. 

 — Я так і знала, що ти втнеш щось таке! — каже вона з роздратуванням.  

— Ти сама мало не впала! — насуплююсь. Вона дратує мене цими дурними звинуваченнями, я нічого поганого не зробив. — А я тебе зловив. Ну пробач, що не хотів, щоб ти вдарилась!

 — Ти прямо так мене зловив, щоб мій рушник упав! — вона теж насуплюється. 

— Бляха, та я не про рушник думав просто! Хотів, щоб ти не вдарилась, сказав же! 

З іншого боку, є плюс в тому, що вона зараз напала на мене. Бажання спадає так само швидко, як зʼявилось. Вона все така ж сама. Як мене не кохала, так і не кохає. Пофіг їй на мене.  І чомусь від цього мені особливо неприємно.

 — Тоді б ти і турбувався про моє самопочуття. а не користувався з того, що мені погано, щоб полізти з поцілунками, — відрізає вона. 

— Я подумав, що ти сама цього хочеш! Ти губи розтулила! Мені здалось, момент підходящий, що ти даєш зелене світло! — бляха, як же вона мене зараз бісила… Через це прямо все видав. 

 — Може, я свідомість втратила! А ти вирішив скористатися цим, бо, блін, щось там з губами тобі здалося! Красно дякую, ти дуже співчутлива людина! — каже вона крижаним тоном. 

— Авжеж, у мене серця нема, бо подумав, що ти хочеш моїх поцілунків! Це ж апріорі неможливо, якби ти їх хотіла, то не зрадила б ще тоді! — випалюю раптом.

В її очах я бачу розгубленість, немов я її вдарив. Оксана повертається, хапає свій одяг і починає швидко вдягатися, вже зовсім не звертаючи на мене уваги. Здається. своїми словами я зачепив її за живе. 

— Ти куди? Нам ще рано повертатись… — розумію, що несу дурню. Але я здивований такою реакцією. Я ж правду сказав… — Пробач. Просто мені боляче було, от і все…

 — А ти думаєш, мені не було боляче? — вигукує вона.  Повертає до мене обличчя, і я бачу на її очах сльози. — Ти завжди думав тільки про себе! 

Це вона мене що, звинуватила в своїй зраді? 

Підтискаю губи і відводжу погляд. Знав, що нічого для неї не значу, але не очікував виявитись ще й у цьому винним. 

— Не йди в такому вигляді, вони щось запідозрять. Ти пообіцяла виконати умови договору. Тобі ж треба квартира, — кажу крижаним голосом. Так, це те, що їй треба від мене. Я маю просто з цим змиритися. Бляха, але чому ж мені так боляче…

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна, ви вводите тільки пошту і придумуєте пароль, або як в інших додатках, реєструєтесь прямо через фейсбук =) 

Якщо зареєструєтесь, будете завжди мати цю книгу під рукою, щоб читати щовечора) 

Також чекаю на коментарі!