19. Всеволод

Оксана якось дивно на мене дивиться. Але може то я просто придумую. Перед обідом вона веде малого мити руки і дід чомусь каже мені йти допомагати. Що там можна допомагати, я не розумію, але йду. 

Але Оксана все робить сама. Потім каже малому йти вниз, і що ми зараз прийдемо. Щойно двері за ним зачиняються, вона сердито дивиться на мене і пошепки починає відчитувати:

 — Мені вже набрид цей цирк на дроті! Яка ще друга дитина? Чому ти постійно мене провокуєш? Сказав би діду, що поки зупинимось на одній, а там видно буде чи щось інше нейтральне… А то він тепер весь час мене діставатиме цією другою дитиною! Він якийсь фанатик по частині дітей!  

Я усміхаюсь, чомусь не можу стриматись. Вона зараз мила, хоч і зла. Бляха, що ще за "мила", я збирався триматись від неї подалі… 

Але це її буркотіння дійсно якесь таке рідне, що я все ж не можу приховати цю дурнувату усмішку.

— Та годі тобі, — торкаюсь її плеча. — Дай діду порадіти. Я просто сказав, що не проти. Це ж не значить, що ми прямо зараз ляжемо в ліжко і почнемо робити дітей…

Чомусь в цю мить я дійсно помічаю позаду Оксани наше ліжко. І сковтую слину. Процес "виготовлення" дітей постає перед очима, як наяву. Бляха… Можна ж її зараз обійняти, поцілувати, вкласти на це ліжко і…

Вона якось теж озирається в той бік і ледь облизує губи. Але потім знову набирає суворого вигляду:

 — Пішли донизу, поки малий знову не розбив якийсь раритет…

— Добре, — киваю. Здається, це моя маленька перемога. А може, вона просто боїться, що брат знову якось нападе на Марка. З іншого боку, там же тато, він точно не дасть малого образити…

***

Коли Оксана вкладає малого спати і ми виходимо вниз, щоб зробити чаю, дід раптом каже:

— Всеволоде, Оксано, я баньку вам розтопив. Йдіть швидко попартесь, поки Марко спить. А якщо він прокинеться, я за ним пригляну, обіцяю. 

Я сковтую слину. Я і Оксана в бані? Де на ній тільки рушник і нічого зайвого? Де так спекотно, що краплі поту стікають шиєю і западають в ложбинку між її грудьми прямо під рушник?... Бляха, я починаю заводитись навіть коли просто це уявляю. 

 — Може. ми підемо окремо? — швидко говорить Оксана.

— Ви що, соромитесь? Яка нормальна пара не ходить разом в баню? — Єгор підозріло дивиться на нас. 

— Оксано, ну дійсно, чого нам йти окремо, — усміхаюсь і обіймаю її за плечі. — Обіцяю, нічого такого там робити не буду, — додаю, чмокаючи її в щоку. — Знаю, ти трохи соромишся таких речей, тож будемо тримати себе в межах пристойності…

Оксана знов хоче щось сказати, але я чмокаю її в губи, затикаючи їй рота. Вона насупалюється на мить. Але мовчить.

Тільки коли ми приходимо в окрему будівлю бані і за нами зачиняються двері, вона  щосили штовхає мене, так що я аж поточуюсь. 

 — Я тебе попереджувала! Але до тебе не доходить! 

— Ти що, реально боїшся зайти зі мною в баню? — насуплююсь, а потім переможно усміхаюсь. — Отже, боїшся, що не втримаєшся? 

 — Просто не хочу, щоб ти на мене витріщався, — каже вона, дивлячись на мене спідлоба.  — А мені все одно, я абсолютно нічого до тебе не відчуваю! 

— Якщо нічого не відчуваєш, то для тебе не має бути проблемою сходити зі мною в баню! — кажу вперто, схрещуючи руки на грудях.

 — Тільки я зав’яжу тобі очі! — раптом говорить вона. 

— Боже, що ще за ігри? — закочую очі. — Ну добре, завʼязуй. Тільки дай я роздягнусь, а то ще зніму щось не те, — хмикаю. Здається, цей похід в баню стане чимось особливим… 

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна, ви вводите тільки пошту і придумуєте пароль, або як в інших додатках, реєструєтесь прямо через фейсбук =) 

Якщо зареєструєтесь, будете завжди мати цю книгу під рукою, щоб читати щовечора) 

Також чекаю на коментарі!