18. Оксана

Коли я чую, що сказав малий, відразу кров приливає до щік, стає дуже соромно. А Єгор уважно дивиться на мене. 

— Авжеж, куплю, — здається, Всеволод не губиться і гладить малого по голові. — Ти ж мій спадкоємець. Але ти маєш добре вчитись. 

 — Він сказав “будемо слухатись”, а не “буду”, отже це й тебе стосується? — запитує в мене Єгор. 

 — Марко ледве навчився говорити, він ще багато слів плутає, — кажу я. — Ти чомусь підходиш до нього, як до дорослого, хоча й дорослі можуть помилитися — хотів сказати одне слово, помилково вирвалось інше… То чого вимагати від дворічної дитини? 

— Та забий на Єгора, — Всеволод махає на брата рукою. — Давайте перекусимо, я зголоднів. 

 — Так, я зараз розігрію, — кажу я, рада, що Всеволод розрулив незручну ситуацію. Дивно, що чим далі, я тим менше гніваюся на нього… Але це може бути не дуже добрим знаком, раптом він  втреться до мене в довіру, а потім знову зробить боляче, як тоді, коли звинуватив мене у зраді… Це був найгірший період у моєму житті, бо я якраз довідалась, що вагітна, тож до моральних страждань додалися і фізичні — сильний токсикоз, від якого я схудла так, що з мене весь одяг звалювався… Добре, що той час уже залишився позаду, я не хочу більше проходити через такі випробування. Тож треба тримати Всеволода подалі від себе…

Розігріваю їжу і викладаю на тарілки. 

 — Поклич, може, дідуся? — запитально дивлюся на Всеволода. 

— Так, зараз, — киває. — Не сумуйте тут без мене, — він виходить а до мене натомість підходить Єгор.

— Ти щось приховуєш, — каже він неголосно. — Якщо ви з Всеволодом вирішили всіх обманути, знай, нічого не вийде.

 — Не розумію, що ти маєш на увазі, — я відводжу погляд. Стараюся, щоб мій голос звучав спокійно і невимушено. 

— Все ти розумієш, — він хмикає. — Впевнений, що так. Я вас розкушу.

— Мамо, що значить "розкушу"? Він тебе вкусить? — тут же цікавиться малий.

 — Не вкусить, зуби поламає, — заспокоюю я малого.  Бачу, що Єгора мої слова зачепили за живе. 

— Не сильно сподівайся на Всеволода. Може, зараз він з тобою і милий, але це нічого не означає. Всі розуміють, нащо він тебе сюди притягнув. Тебе і його, — він киває на малого. 

Чомусь мені стає образливо за Всеволода. 

 — Якщо для тебе найважливіший спадок, то не міряй усіх по собі! — випалюю я. — Бо Всеволод привіз нас для того, щоб підняти настрій твоєму дідусеві, бо він мріяв побачити онука. От і все, і не треба шукати тут якоїсь змови…

— Але про спадок ти знаєш, — він хмикає.

Хоче ще щось сказати, але не встигає, бо до кухні заходять Всеволод і його дід Орест. 

 — Бачу, ви подружилися! — каже дід, приязно підморгуючи мені. — Єгоре, а коли ти привезеш свою дружину?  Може, хай теж погостює в мене? 

— Чому б ні, — раптом відповідає Єгор, продовжуючи дивитись на мене. — Ми приїдемо, тут повно місця. 

 — Чудово! Я завжди мріяв про велику родину під одним дахом! — вигукує дід, і мені чомусь стає соромно, немов я і справді обманювала його. Хоча Марко ж справді його онук, тож я не брехала, хоч Всеволод і не знає цього…

— Прекрасно! Тоді ми так і зробимо! Сьогодні ж зберемо речі. 

 — Який у неї термін вагітності? Коли має народитися малюк? — продовжує розпитувати дідусь. 

— Ну, ще нескоро, — Єгор зітхає. — Вагітність ще менше місяця. 

 — Нічого, час швидко пролетить. і у Марка з’явиться двоюрідний братик чи сестричка! А може, й ви на другу дитину спроможетесь? — він поглядає на Всеволода.  — Кажуть, якщо невелика різниця у віці між дітьми, вони стають кращими друзями…

 — У нас із Всеволодом різниця два роки, і ми в дитинстві увесь час билися, — скептично каже Єгор. 

— Було таке, — погоджується дід, ностальгічно усміхаючись. — Ну, хлопці, що з вас взяти… 

— Ну, я не проти ще однієї дитини, — Всеволод нахабно усміхається і ще більш нахабно обіймає мене за талію.

Я відчуваю, як всередині мене закипає обурення, так і хочеться відштовхнути його або взагалі дати ляпаса. Але мушу зціпивши зуби усміхатися і кивати, а сама думаю, що хай-но ми тільки опинимося з ним наодинці, я покажу цьому нахабі де раки зимують…

Ось і чергова глава! Ви поставили книзі сердечко? 

Також чекаю на коментарі!