6. Оксана

Мені раптом стає його шкода. Хоча я й злюся за той тест, який він зробив без мого відома, і не розумію, як так трапилося, що тест вийшов негативним, адже дитина точно його, в мене ні з ким більше не було стосунків… Ну, можливо, трапилася якась помилка, але це тільки на благо мені. Якщо навіть лабораторія щось наплутала, буде краще, щоб Всеволод навіть не припускав, що він батько Марка. І якщо він не претендуватиме більше на батьківство, то, зрештою… я могла б допомогти йому… Адже це не потребує чогось непосильного, сходити в лікарню, провідати його діда. Якщо це піде старенькому на користь, то, зрештою, це буде добрий вчинок. І не означатиме, що нам із Всеволодом потім потрібно буде підтримувати стосунки…

 — Але лише за однієї умови, — суворо кажу я. 

— Авжеж, — він одразу киває. — Я що хочеш зроблю. Гроші дам, чи що… Скільки ти хочеш?

 — Та не в грошах справа, — я махаю рукою. — Пообіцяй, що коли твій дідусь одужає, ти зникнеш з нашого з Марком життя. Не будеш переслідувати мене…

— Я тобі настільки огидний, що маю прямо "зникнути"? — він ледь насуплюється. — Хоча, забий… Добре. Я ж сказав, що зроблю, що хочеш. Зникнути значить зникнути.

 — Тоді я згодна тобі допомогти, — киваю я.  — Що треба робити?

— Ну, для початку, ми маємо, певно, обговорити певні деталі… Типу що і як трапилось. А потім піти до нього. Що як сказати йому все, як є? Ну, що я тебе зустрів те-се, зробив тест. Але скажемо, що результат позитивний. Ну і ще… скажемо, що ми знову разом… Не одружуємось поки чи щось таке, але хочемо пізнати одне одного краще. Це буде правдоподібніше, ніж я скажу, що знав, що мав сина і нікому не казав. 

 — Добре, хай так, — я зітхаю.  — Сподіваюся, це йому допоможе одужати. 

— Дякую! — він усміхнувся. — Ти дуже сильно допомогла… Тоді нам, певно, треба буде все обговорити, хм. Може, сходимо кудись разом перед тим, як до нього йти? Типу хоч розкажеш мені, як жила ці роки. Бо я ж мав би по хорошому про все тебе розпитати. 

 — Добре, — кивнула я. В мені боролося якесь протиріччя — хотілося сказати, що я не бажаю з ним нікуди ходити, що це все одно нічого не змінить у наших непостих стосунках… а з другого боку я раптом зрозуміла, що скучила за ним, мені його не вистачало…

Може, ми зможемо хоча б стати друзями, а не ворогами?  Навряд чи між нами колись можливі ромнтичні стосунки, але поговорити на різні иеми і підтримати одне одного ми можемо… От тільки я ніколи не скажу Всеволоду правду про нашого сина…

***

Я не кажу мамі, що йду вечеряти з Всеволодом, видаю їй версію, що хочу зустрітися з подругою, і, здається, вона нічого не запідозрює. 

Коли заходжу з малим до ресторану, Всеволод уже знаходиться там, він одразу киває мені головою, щоб підходила, і встає з диванчику. А коли я підходжу, то вітається і торкається моїх плечей: 

— Давай пальто мені, повішу…

Від цього дотику в мене по тілу несподівано пробігають мурашки. Аж я сама злюсь на себе через те, що так реагую. Мені потрібно бути максимально спокійною…

Добре, що малий у цей час про щось запитує і я відволікаюсь таким чином. 

Ми сідаємо за стіл, робимо замовлення, і я запитую у Всеволода:

 — Що саме ти хотів знати про нас із Марком? 

— Ну, якісь дрібниці. Наприклад, коли в нього день народження. Це точно запитає дід. Або брати. Я їх знаю. Якщо дата нам не дуже підходить, то блін… Хоча, я думаю місяць туди-сюди має підійти. Ти ж могла його типу трохи перетримати? Ну, вагітна. 

 — Ну, ми можемо сказати іншу дату, ти ж не думаєш, що твій дідусь попросить його свідоцтво про народження? — запитую я. 

— Ні, іншу дату можуть перевірити. Не дід, брати. Вони хочуть спадок, — зітхаю. — Дід пообіцяв десять відсотків акцій тому, у кого буде дитина. 

Мені стає якось не по собі. Якщо вони справді почнуть нишпорити в документах сина, то так само може зробити і сам Всеволод, тоді моя брехня випливе назовні… Він може дізнатися. що Марко — його справжній син, а я говорила неправду..

Раптом я бачу, як до залу заходить якийсь чоловік, обличчя якого здається мені знайомим. Побачивши нас, він розвертається і прямує до нашого столика. 

Тут я нарешті впізнаю його. Це якраз за законом підлості і є один з братів Всеволода… Який, очевидно, теж претендує на дідусеве майно…

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна, ви вводите тільки пошту і придумуєте пароль, або як в інших додатках, реєструєтесь прямо через фейсбук =) 

Якщо зареєструєтесь, будете завжди мати цю книгу під рукою, щоб читати щовечора) 

Також чекаю на коментарі!