Глава 28.

27 листопада. Ми довго мовчали, а потім заговорили усі одразу.

- То це не Сорина Мунтеану прокляла князя, а її матір!

- Розумію тепер, боготворили та прославляли Влада-дракона, а Тамаш зіпсував усе, що робив його брат!

- Тепер усе стає на свої місця!

Алекс ухопився за голову:

- Наш рід був славним родом драконів, та через Тамаша ми стали проклятими вампірами! Виявляється, ця чорна сила потрібна була йому не для боротьби із загарбниками, не для захисту земель та народу, а щоб побороти власного брата! Яка ганьба!

- Спокійно, Алексе, - бачу, що княжича треба підтримати, бо інформація для нього виявилась шокуючою. – Навіть Тамаша можна зрозуміти. Він був хлопчиком, коли його віддали заручником до ворога, шість років жив у пітьмі, бачив лише знущання та страти. Зрозуміло, що у нього проблеми із психікою. А коли повернувся додому, то дізнався, що страждав за іншого, який зайняв трон, який Тамаш вже вважав своїм, ясно, що то його збісило.

- Ти, Маріанно, можеш зрозуміти кожного, - примирливо мовив Алекс.

- Зрозуміти, та не виправдати. Скільки крові на руках у Тамаша… Скільки лиха він наробив… Та минулого не змінити.

- І все ж це дуже боляче. Ми могли народитися драконами…

- Частина драконячої крові є й у вас, бо  мати Тамаша була людиною, батько - драконом.

- Можливо, гени драконів могли проявитися і у нащадках, та тільки тепер їх подавляють гени вампірів. Ми не можемо існувати без того, щоб пити кров!..

- Досить нити! – неочікувано гримнув на старшого молодший брат. – Як би там не було, а мене тішить, що у наших жилах є трохи крові справжніх драконів. І навіть у жилах Маріанни, бо Тамаш зґвалтував відьму Сорину, передавши їй сплячий ген.

- Так, це тішить, - кивнула я. – Та що це нам дає?

- Те, - Алекс піднявся і опустив долоні на книгу, - що тепер ми розуміємо зміст прокляття. Ти не повинна вийти заміж ні за кого з нащадків Тамаша. Ти повинна стати дружиною дракона. Справжнього Влада Дракула, який і досі спить мертвим сном у зачарованій труні. Це врятує світ від вампірів.

- Яким чином врятує? Я, наприклад, не можу зрозуміти. Що, як це вб’є усіх вампірів і вас разом із ними?

- Це краще, ніж пройти ініціацію і стати кровопивцею! – очі Алекса миготіли небезпечним вогнем.

Стас дивився на брата скоса і, здається, не поділяв його ентузіазм:

- Не обов’язково все закінчиться таким чином. Про загибель роду Тамаша нема ні слова. Можливо, і виходити за древнього дракона Маріанні немає потреби, та знайти й визволити його ми повинні.

- Не боїшся, що він вб’є вашого батька чи й вас, щоб помститися? – затурбувалася я.

- Коли він не вбив Тамаша, який яро протистояв йому, то й зараз не проливатиме кров рідних. Та розклад сил зміниться, - Стас був серйозний, як ніколи раніше.

- Маріанні доведеться вийти за дракона, щоб урятувати світ, - виніс свій вердикт Алекс.

- Даруйте, що зміниться для мене? То я повинна вийти за Васила, то за невідомого дракона. Попит на мене, як на наречену, усе збільшується. Але я хочу просто жити, не покладати своє життя на вівтар, а просто жити і самій вибирати собі пару!

- Маріанно, ти не розумієш! – підвищив голос Алекс. – Вийти заміж на князя вампірів і вийти заміж за справжнього дракона – то дуже й дуже велика різниця. Шлюб із Владом Дракулою врятує твоє життя і врятує світ!

О… Та нехай, це ми ще побачимо. Головне зараз – звільнитися від Васила, а для цього нам, і справді, потрібен дракон.

- Але ж де його шукати? – це я вже сказала уголос.

- Може, дочитаємо книгу, а потім вже будемо думати, ще шукати дракона? – запропонував Стас.

Ми приготувалися слухати, і Алекс продовжив читання:

- А далі запис іде зовсім іншим почерком, ніби хтось писав поспіхом і сильно нервуючи, рядки нерівні, букви стрибають…

- Та читай вже!

«Після того, як мама прокляла Тамаша (О, здається, це вже пише Сорина!), їй довелось тікати та ховатись, але кровопивець знайшов її і позбавив життя. Невже він думав, що після цього я залишуся з ним?! Що стану його дружиною? Цього не буде. Ніколи. Тим паче, що це дасть вампірам небачену раніше силу і вони завоюють увесь світ.

Мамо, мамо, прокляття, що ти викрикнула у гніві, який затьмарив твій розум, вдарило по мені, і вдарить по усіх Мунтеану, що будуть після мене. Тепер князя тягне до мене з непередаваною силою і він завжди знає, де я. Але дитя, що росте в мені  - то маленька майбутня відьма, вона відчуває небезпеку і захищається від усього світу, бо повинна народитися. Чим більшою вона стає, тим сильніший захист, і князь вже не може відчувати мене, як раніше. Нарешті настав той час, коли я змогла зачарувати слуг та охорону і втекти. І князеві не вдалось розшукати мої сліди.

Я знайшла мамину книгу і дописую незавершену історію роду Дракулів. Я прожила кілька місяців у таємному місці, і незабаром вже пологи. Я все думаю і думаю над тим, що вже відбулося, і над тим, що ще відбудеться…