Глава 35.1

Арденс сидів у своєму кабінеті, схилившись над аркушем паперу, і уважно вивчав павутинку імен, що нагадувала родове дерево.

- Тут усі зрадники, яких моїм людям удалося вирахувати. Насправді їх набагато більше, звичайно. Все ж таки це справа  відомства Аларая та й часу в обріз. Як бачиш, якщо припускати, що на чолі осередку стоїть саме менталіст, то ми виходимо на трьох підозрюваних. Це Аларай, лорд Бальтазар та лорд Фергюс.

Арденс потер перенісся і по черзі тицьнув пальцем у кожне обведене червоним ім'я:

- Фергюс не так добре мене знає, аби успішно підлаштувати провокацію на стайнях. Дядько останні півроку провів за океаном - це підтверджено, а його артефакт переміщення працює лише на невеликі відстані, ми перевірили. Так що, як не крути, все одно виходимо на Аларая. Його вина очевидна. Фактів достатньо, щоб перейти від розслідування до дій.

- Так, згоден. Але якщо припускати, що головний ляльковод серед зрадників не менталіст, а менталіст лише виконавець, то коло підозрюваних організаторів ширше. Ось, дивись: і Арагвард, і міністри, і деякі опозиційні аристократи - всі вони мають достатній ресурс і за багато років могли організувати цілу диверсійну мережу.

- Навряд. Ми б дізналися про будь-яку змову, якби за нею не стояв сам Глава внутрішньої безпеки, надійно приховуючи її. Занадто мало часу перевіряти ще раз усі зв'язки. Поки що все вказує на Аларая.

- Не все. Я.

- Що ти? - насупився Головнокомандувач.

- Я живий.

- І?

- Дарк, ми з Арденсом уже тиждень без сну. Не нуди, викладай свої умовиводи, - роздратовано махнув рукою Бахтієор.

- Чому я живий? Замах на Анну в Драковій фортеці, вбивство Бовема і Грая - очевидно, прагнули знищити тих, хто знав про те, що Аларай був в Араті, на проклятих стайнях Академії в день ще одного замаху на Анну і незадовго до провокації. А я ж теж чув про це. Висновок: або причина зовсім не в тому, що Аларай засвітився на стайнях, а в чомусь іншому. Або ж я теж зрадник і дію з ним заразом. Але я не зрадник. Значить – варіант перший: причина інша.

Арденс похитав головою:

- Причина, можливо, й інша, але виконавець той самий. Викрадач Анни був у ментальній масці, і смерть хлопців – наслідок ментальної атаки. З менталістів біля Дракової ущелини були лише Аларай та Бальтазар. Судячи з усього, один із них був зайнятий вбивствами, а інший здорово допоміг нам під час бою. Я вже для себе визначився, хто з них де був.

– Як саме вам допоміг менталіст? - зацікавився Дарк.

- Якось солдати Арати розвернулися кругом і атакували своїх же. Очевидна робота дуже потужного мага-менталіста. У дядька точно більше досвіду для одночасного впливу на безліч об'єктів.

- І все ж Бальтазар опинився у фортеці відразу після замаху на Анну. А Аларай якраз перемістився на поле бою незадовго до цього, — насупив брови Дарк.

- Це ні про що не каже. В обох є артефакти переміщення, - втрутився Бахтієор. – Аларай був на стайнях в Академії в Араті. Він має мотив вбивства Бовема. У смерті ж Анни він прямо зацікавлений навіть не з однієї, а з кількох причин. Він розвідав і розпатякав усім про стан Фелікса, що призвело до війни. Те, що Дарк не постраждав, можливо, просто його недогляд. На мою думку, вина Аларая очевидна і ми дарма витрачаємо час, обговорюючи це.

- Згоден, - кивнув Арденс. – Я не маю повноважень ініціювати арешт Аларая. Та й батько теж розслідування веде, треба спочатку з ним порадитись, щоб не влізти ненароком у його гру. Увечері я з ним побачусь. Арагвард, між іншим, також повідомив, що повертається до Дракгарда сьогодні. От і поговоримо у сімейному колі.

- До речі, про сімейне коло, - трохи зніяковіло продовжив Бахтієор. - Поки не розпочався черговий катаклізм, я планую запросити Ребекку та Анну на обід.

- Чудово, - усміхнувся Арденс. - А Анна тобі навіщо на обіді з Ребеккою?

- Для благовидності, - підморгнув другу Бахтієор. - До того ж, вона хотіла оглянути спальню Луїзи. Приєднуйся, Ард.

- Я б з радістю зустрівся з Анною. Закріпити мир...

- Тільки не в спальні Луїзи!

- Та я не про те, Бах! Але я не встигну: зараз повертаюся до Дракової ущелини, хочу особисто переконатися, що з Арати печерами до нас навіть мишка не переповзе. А потім одразу до палацу. Я, до речі, з батьком щодо Анни теж збираюся поговорити ввечері. Очевидно, що вона змінила своє ставлення до драконів, так що нам варто одружуватися якнайшвидше, поки вона, чого доброго, не змінила його знову.

Дорогі читачі і читачки!

Минулої ночі я завершила одне невеличке оповідання, прочитати яке зараз вас і запрошую)) 

Воно незвичне для мене, бо воно про сьогодення, а  я якось юоюсь про це писати. Та все ж наважилась.

Я планувала це оповідання на конкурс "знайомство з відьмою", та довго вагалась. Спершу, бо модератори не приймали твори про війну, мій хоч не зовсім про неї, але все ж. Потім наважилась писати, але світло і інтернет пропадали. Тож я знову передумала, бо я сама не впевнена щодо твору, чи варто його публікувати. Та, як зараз модно казати, я все ж вирішила закрити гештальд.  

Буду вдячна всім, хто прочитає))

"Не втрачені". Анотація:

Максим повернувся звідти, звідки багато хто не повертається. Його душа і тіло поранені та змучені, його зсередини розриває на шмаття. Та випадково чоловік забрів на Щекавицю, підбурений сотнями відомих мемів. Він навіть не очікував, що зустріне тут справжнісьньку відьму. Та Відьма точно чекала саме на нього. Спершу Максим планував послати подалі цю неделікатну особу, та врешті згодився на подорож з нею... На дивовижну, чудернацьку подорож, яка змінить його життя.

Всього дві глави. Перша - трохи психологічна. Друга - трохи фантасмагорична. Та в цілому це історія про безжалісне сьогодення і зцілення душі.