Глава 32.4

- Хай живе Арата! Нехай не згасне полум'я у жилах драконів Загір'я! Хай прибуде врожай на полях Вірми, і множаться стада Дарії! Та нехай море буде прихильним до синів славного Марморота! - почав Фелікс з традиційного вітання, трохи кланяючись у  бік кожної з країн,  не забуваючи дивовижно усміхатися. Його ж величезна проекція також дивовижно усміхалася високо в хмарах. - Сподіваюся, мій батько, Його Величність Гершандт, король Арати, зараз в доброму здоров'ї, як і я - його вірний син, молодший принц  Фелікс Аратський. Боюся, що моє рішення завітати до Загір'я нікого при цьому не попередивши, було спонтанним і необдуманим і, природно, неприпустимим для принца. Я розумію схвильованість моїх рідних, але смію запевнити, що я цілий і неушкоджений, перебуваю в Загір'ї з власної волі і з веління свого серця. Адже я лише людина... Чоловік, у якого розум замовкає, коли говорять почуття...

Я намагалася хоч наполовину вловлювати зміст слів Фелікса, але незабаром кинула це: з кожною секундою стабілізувати магічні потоки ставало дедалі складніше. Я вже не бачила нічого навколо, лише тисячі енергетичних каналів стояли перед очима, пульсуючи і час від часу спалахуючи, як протуберанці сонця. Незабаром розподіляти силу Арденса стало неможливо, і я ступила вперед і взяла принца за руку, адже цілительська магія набагато легше дається через тактичний контакт, та й без додаткової опори я навряд чи встояла б на ногах.

Фелікс швидко зрозумів, що до чого, і невдовзі я відчула, що ми розвернулися, і він повів мене подалі на майданчик, ховаючись від очей репорторів і магів-бродкастів. Я лише усміхнулася сама собі: яка цікава ми пара - я підтримую його життя, а він підтримує мене. І це була остання думка перед тим, як мене накрила темрява.

____

- Я розумію схвильованість моїх рідних, але смію запевнити, що я цілий і неушкоджений, перебуваю в Загір'ї з власної волі і з веління свого серця...

Фелікс говорив коротко і, здавалось, безтурботно й неквапливо. Складалося враження, що весь час світу у нього в кишені.

- Те, що треба, - напружено прокоментував Дарк. - І якщо ми майбутньому королю Арати ще й наречену із Загір'я підберемо, то буде взагалі чудово... Проклятий Урх!

Дарк не стримав лайки, а Арденс лише зашипів крізь стиснуті зуби, коли Анна, трохи похитнувшись вперед, взяла принца за руку. У цей час Фелікс саме казав, що він лише "чоловік, у якого розум замовкає, коли говорять почуття..."

Знизу відразу заблищали спалахи фотокамер. Арденс і Дарк кинулися до дівчини і принца, але в останню мить Дарку довелося втримати свого друга, щоб той не зайшов у поле досяжності фотографів.

Головнокомандувач до болю стиснув кулаки: розумом він розумів, що Дарк правий і їм не можна потрапити в об'єктиви... Але Анна ось-ось впаде на землю! Довелося закликати всю свою витримку, щоб дозволити парі самостійно дошкандибати до середини майданчика. І справді, збоку вони виглядали, як пара закоханих, що не можуть відірватися один від одного... Переступивши ж невидиму межу, Анна з Феліксом звалилися, як підкошені. Але Арденс і Дарк не спали і вчасно підхопили непритомні тіла.

Весь шлях до нижнього ярусу фортеці Арденс прислухався до дихання дівчини, проклинаючи себе за те, що схвалив її план. Зараз він би скоріше погодився на повномасштабну війну, настільки йому важко було тримати це   тендітне тіло... Однак, прислухавшись уже в десятий, напевно, раз, Головнокомандувач переконався, що дихання Анни рівне і сильне, ніби вона просто спала.  Схоже, їй треба лише добре відпочити.

- Драк Всемогутній, а це що таке!?

Біля входу до загальної зали, де базувався прикордонний загін, зараз тіснилося дві дюжини журналістів. Арденс різко зробив крок назад, у темряву тунелю, ледь не збивши з ніг Дарка. Але запізнився: кілька репортерів все ж таки встигли зробити знімки. Страшно уявити, які заголовки завтра будуть у пресі, адже точно нафантазують не зрозуміло що про нього, Анну та Фелікса.

Згадавши лисого дідька, Головнокомандувач Загір'я створив ще одні повітряні ноші, на зразок таких, на яких літав Фелікс. Дбайливо поклав на них Анну і скомандував Дарку: "Ні на крок від них!" Сам же повернувся до десятка прикордонників, які насилу утримували натовп журналістів. Арденсу хотілося зовсім без слів вишвирнути їх назовні якимось безпечним, але потужним заклинанням, але він стримався і холодно промовив:

- Коментарів не буде.

- Ви підтверджуєте, що це містрес Анна Чаус!?

- Вона кохана принца Фелікса чи ваша?

- Це за нею принц Фелікс поїхав у Загір'я?

- Як тепер буде з Відбором, ви все ще плануєте одружитися на переможниці?

Арденс роздратовано видихнув і злегка відпустив свою ауру сили, дозволивши їй з кожним словом сильніше тиснути на оточуючих.

- Фелікс живий та здоровий, він мій гість. Щодо іншого коментарів не буде.

Цього разу журналісти миттю послухались Головнокомандувача і дружно кинулися до виходу з фортеці.

Ось так би відразу. Іноді воїни пера здорово докучали Арденсу, але й без них ніяк не можна.

Дракон же повернувся до своїх солдатів:

- Де, заради Великого Ода, решта загону?

Прикордонники, які зітхнули було з полегшенням, знову витяглися по струнці:

- Дозвольте доповісти!

- Дозволяю, - стримувати роздратування ставало все важчим. Потрібно терміново вислухати доповіді про реакцію сусідніх країн на промову Фелікса, і Анна в незрозумілому стані, а ці ще зайвими розмовами вбивають такий дорогоцінний час.

- Нагальна ситуація! Годину тому надійшла інформація, що на нашу територію проникли шпигуни з Арати. За розпорядженням командира половина загону висунулась на їх затримання.

- Ясно. Після їхнього повернення, шпигунів разом із командиром - у мій штаб.

- Слухаюсь, лорде Головнокомандувач! А... Ем, а де ваш штаб?

Арденс озирнувся на всі боки і невизначено махнув рукою у бік табору випускників:

- В одному з тих наметів.