Глава 19.1

Я йшла коридором і не могла перестати усміхатися. Це було безумством! Під час пари... У кабінеті Ректора... З Ректором! Чисте безумство... І все ж я не відчувала, що ми зробили щось заборонене. Все було так природно та правильно. Так чарівно! Цього разу я діяла не під впливом зовнішніх обставин, а за своїм бажанням, спонтанно, не думаючи про наслідки.

Я дійсно закохуюся в Ректора чи це лише неймовірно сильний фізичний потяг? Відповідь я вже знала, але поки що не могла прийняти її.

Залишок пари я провела у бібліотеці – склала список предметів, у тому числі навіть зі старших курсів, які я хотіла прослухати. В іншому списку були дисципліни, які я тепер не планувала відвідувати; серед них були і загальнообов'язкові, але я не сумнівалася, що Габріель затвердить мій новий розклад.

До ББП часу ще трохи залишалося, тож я вирушила до секції генеалогії та відшукала довідник знатних родів Загір'я. Відкрила розділ "Імператорський рід", швиденько перелистала всіх предків і тицьнула пальцем у велике червоне ім'я - Багратіон. Від Імператора відходило три гілки і я провела пальцем по середній, але жодної інформації про другого сина імператора, Верховного Головнокомандувача, не значилося, навіть ім'я його було засекречено. Розчаровано зітхнувши, я вирушила на заняття до лорда Лея.

У роздягальні одягла нову форму, відзначаючи, як хтось здивовано, а хтось із заздрістю оглядає мою обновку. Хлопці ж провели мене зацікавленими, оцінювальними, навіть хтивими поглядами. А мені-то що? Не заради них старалась... Я нову форму не задля ефектності одягла, а через її функціональність.

Під кінець заняття традиційно проходили спаринги. Раніше це була моя найненависніша частина. Зараз я рвалася в бій, бажаючи використати будь-яку можливість підвищити свою майстерність. Тому, коли лорд Лей поцікавився, хто хоче скласти пару Ібрагіму - одному з найсильніших хлопців нашої групи - я охоче виступила вперед.

- Впевнена? - перепитав лорд Лей.

- Анно, не дуркуй! - усміхнувся Ібрагім, але я вже вийшла на середину полігону.

Ібрагім не став довго чекати і напав першим, але зі слабкого заклинання. На захист я не відволікалася, бо костюм мав нейтралізувати закляття. Натомість я кинулася вперед, розраховуючи завдати удару в сонячне сплетіння, поки хлопець готував наступне закляття - він хоч і найкращий серед нас, цілителів, але все одно страшенно слабкий у порівнянні з іншими і моментально повторно атакувати не зможе. Але яким був мій подив, коли його перше заклинання розбилося об невидиму стіну, не долетівши до форми на палець. Впевнена, що інші адепти нічого дивного не помітили, але я на долю секунди побачила заклинання щита, що спалахнули блакитним. Звідки на мені щит? Та ще й невидимий! Чи не про нього якось обмовився Габріель?

Гаразд, із цим потім. Зараз бій. Я підлетіла до супротивника... і засумнівалася. Проклятий Урх, чому ж я така нерішуча!? Але як я можу ось так запросто вдарити хлопця? В останній момент я передумала та поставила йому підніжку. Підніжка вийшла не дуже вдалою і Ібрагім встояв, але дуже розсердився. Він забув про свою магію і повалив мене на землю, затискаючи руку в болючому захваті, притискаючи до землі всією своєю вагою. Було боляче до плям перед очима. Лорд Лей не міг втрутитися, поки я не визнаю поразки - не вдарю об землю долонею. Думай же, Анно! Я повинна вибратися... Але звільнитися було нереально, принаймні поки Ібрагім живий і дихає. Дихає? А ось із цим я можу легко організувати проблеми. На повноцінний зашморг сил у мене навряд чи вистачить, а от вплинути на клапан, що поділяє дихальні шляхи і стравохід я можу дуже легко. Добре, що з противником зараз був дуже щільний контакт і цілительська магія легко пройде через усі його захисні заклинання. І я вплинула на верхній стравохідний сфінктер таким чином, щоб при диханні повітря потрапляло не в легені, а в шлунок.

Незабаром затиск ослаб і Ібрагім повалився, молотячи руками об землю. Лорд Лей скомандував кінець поєдинку і я швидко розблокувала клапан і навіть викачала повітря зі шлунка – якщо хлопця знудить на очах у всіх, він мені цього не забуде.

Уся група вражено мовчала. Не знаю, чи вони зрозуміли, що трапилося, але сам факт поразки Ібрагіма – і кому, двієчниці з ББП – був неймовірним.

Лорд Лей виглядав задумливим:

- Леді Анно, можете вважати, що свій "хвіст" ви перездали.

Я ж тріумфувала про себе.  Цілительську магію, виявляється, можна використовувати і в під час бою: я з ходу могла придумати десяток способів, як умертвити супротивника менше, ніж за хвилину, і ще з півсотні - як нейтралізувати ворога без смерті. Природно, мене хвилювало питання етики, адже я за допомогою цієї магії повинна рятувати життя, а не забирати... Але ж я нікого вбивати не збиралася, а для захисту всі способи хороші. Нарешті я знайшла свою перевагу і зможу здивувати Габріеля!

Дорогою до гуртожитку швиденько заскочила до Бовема, але хлопець ще не міг говорити, тож я надовго не затрималася.

Я окрилено летіла додому, мало не стрибаючи від захоплення. Адже сьогодні заняття з Габріелем! Всевидячий, мені вже не терпілося його побачити! Я була готова ще за пів години до початку тренування. Ось тільки Ректор спізнився на цілих п'ять хвилин.

Габріель був похмурий і мовчазний. Він звично переплів наші пальці і ми перенеслися на полігон. Після приземлення чоловік одразу ж відсторонився від мене та відійшов на декілька метрів. Це було дуже дивно. Серце відразу защеміло від неприємного передчуття.