Глава 28. Відпустка.

- Вмієш ти гасити конфлікти, - сміючись, ткнувся мені у волосся Мирт, коли ми, нарешті, змогли усамітнитися у своїй кімнаті.

Це зараз він такий добродушно-спокійний. А тоді, коли я виклала правду на тарілочці з блакитною облямівкою, всі були в цілковитому шоці. І дуже-дуже довго не могли прийти до тями. Ще б пак, Леонора ледь не задихнулася, зрозумівши, що секрет, який вона ретельно зберігала двадцять років, вилетів, немов птах. Рокнет сторопів, раптом отримавши дорослу дочку. А Мирт сміявся, мов навіжений, усвідомивши, що його дружина - дочка Творця та Руйнівника Світів. Круто ж бо як! І тільки я не знала, радіти мені чи плакати. Незрозумілий такий стан...

Зате конфлікт відразу зійшов нанівець. Леонора і Рокнет трохи ще посперечалися, дорікаючи один одному, потім обійнялися і пообіцяли один одному ніколи не розлучатися. Я навіть розчулилась. Тепер у мене два набори тат і мам, на вибір. Може, хоч з цими вдасться налагодити родинні стосунки? Поки що Рокнет дивився на мене нерозуміючим поглядом і, напевно, примірявся, як поміняти підгузник. Запізнився, таточку, на двадцять років запізнився.

Коротше, врешті-решт, ми знову всі посідали за стіл переговорів і почали думати, як нам вибиратися з тієї великої Ж, де ми опинилися по милості моїх батьків. Вирішили, що мама спробує відновити корабель, а тато на час приглушить свої таланти руйнівника і не буде їй заважати. За цей час тато повинен від’їстися та відновитися, інакше, як пожартувала мама, навіщо їй такий каліка. Як би там не було, цілий день вони провели, як голубки, і спати пішли в одну каюту.

Наступні пару днів Творець днями посилено відгодовувала Руйнівника, а ночами, гадаю, займалася відновленням його фізичної форми. У всякому разі, з кожним днем ​​він рухався все вільніше, ставав спокійнішим та виглядав краще. Взагалі, він створював враження добродушного, вічно усміхненого веселуна. Важко було навіть уявити, що насправді він є Руйнівником Світів. І все ж татові було непросто налагоджувати контакти з дорослою дочкою, він губився, кліпав і не міг слова із себе видавити. Не знаю, може, з часом все налагодиться? Або нічого вже не налагодиться? Мама намагалася час від часу вести зі мною розмови, але нам обом було важко. Все ж дитину потрібно виростити, бути з нею кожен день, змащувати зеленкою кожне збите коліно, розповідати перед сном чарівні казки... Я ніколи не кину свою дитину, що б не трапилося!

Минуло ще два дні. Ми з Миртом сприйняли несподівану відпустку як подарунок долі і насолоджувалися спілкуванням. Ночами удосконалювалися в мистецтві сексу, а вдень почали виходити на прогулянки.

Коли припинилися неконтрольовані викиди сил творіння та сил руйнування, Зона № 6 почала поступово стягуватися, а звичайна для даних широт природа - відновлюватися. Грунт навколо корабля вже не був вкритим сухою кіркою, він починав затягуватися боязкими поодинокими кущиками трав і я вже навіть бачила кілька перших квітів. Можливо, скоро можна буде залишити колишні Мертві Землі пішки.

Коли я запропонувала це за черговим обідом, всі чомусь застигли з ложками у руках, які так і не донесли до ротів.

 - А що? Чому ні?

 - Ксюшо, донечко, - перша заговорила Леонора, - я ж уже закінчую відновлення зорельота, і ти полетиш з нами на Ксену. Я думала, це очевидно.

 - Нічого не очевидно. Що я буду там робити, особливо, якщо світ загинув, як стверджує... мій батько?

 - Сподіваюся, що він зберігся... Але, навіть якщо загинув... Я відвезу тебе на Землю, а потім заберу, коли ми відновимо Ксену.

 - Мамо, взагалі-то, я заміжня, і Миртові потрібно повернутися до Демограду, щоб заспокоїти рідних, а потім відправитися в Приморський округ і прийняти спадщину. Я повинна бути поруч з ним.

Леонора насупилася. Створюється у мене враження, що Творці ті ще егоїсти. То спокійно віддала мене в чужі руки, то тепер хоче, щоб я була поруч постійно.

 - А потім?..

 - А потім мені потрібно в універ, і так початок занять прогуляла, хоч би не відрахували.

 - Можливо, у тебе є задатки творця і тебе візьмуть в ЗУТІР...

 - Ти сама мене переконувала, що ніхто не повинен знати, що я твоя дочка.

 - А Рокнет сказав, що випадки були. Так, діти в сім'ях творців не схвалюються, але офіційно це не заборонено. Так що, тобі слід пройти перевірку на силу...

 - Може, я спочатку закінчу універ на Землі?

 - Добре, - несподівано погодилась Леонора. - Можеш закінчувати універ на Землі, можеш їхати зі своїм Миртом у Фладефію. Але спочатку змотаємося на Ксену!

Я зібралася протестувати, але мама не дозволила:

 - Та це всього пару діб займе! А потім я сама доставлю вас зорельотом, куди скажете! Все одно швидше буде, ніж самим добиратись.

Звичайно, можна ж було спочатку нас підкинути до Демограду, а потім вже летіти самим на Ксени. Та мама дивилася таким прохальним поглядом карих очей, що я не могла відмовити.

І я згідно кивнула. Ну чому я така поступлива?