Глава 7. І все!

З шопінгу я повернулася в новому крутезному костюмі з м'якої чорної шкіри, в таких же високих чобітках на шнурівці і з купою пакетів та пакуночків. З маман Мирта ми навіть трішки подружилися. Вона виявилась дуже милою. Мені вона сказала називати її просто Ліндою.

Ми з Ліндою об'їздили на її спортивного типу машині з відкритим верхом, напевно, півміста. Тепер я побачила Демоград абсолютно з іншого боку. Він виявився повним найрізноманітніших магазинів і бутиків. Маман Мирта не скупилася і вибирала для мене все найкраще, найдорожче і найпрестижніше. Я не могла відмовитись! Тим більше, що вона тактовно не випитувала у мене подробиць знайомства і інтимних відносин з її сином. Ми говорили про моду, про сучасні тенденції, про популярних дизайнерів обох світів, вона про своїх, а я про своїх. Дуже цікава жінка, тобто, демониця! Закінчили ми з шопінгом тільки тоді, коли у мене голосно забуркотів живіт.

 - Напевно, слід заскочити в який-небудь милий ресторанчик! - вигукнула Лінда.

І ось тут я злякалася. До сих пір ми були зайняті покупками, а зараз сядемо, розслабимося, і почне мене маман допитувати.

 - О, я б із задоволенням, - вирішила ввічливо відмовитись я, - але Мирт, думаю, вже зачекався. Не хотілося б залишати його так надовго одного в перший день спільного життя. Він, швидше за все, теж не їв, чекає нас.

 - Ну, добре, - погодилася з доводами демониця, - їдемо додому. У нас ще буде час поговорити...

Отже, я повернулася до будинку Василіска Високосного з купою подарунків і гарним настроєм. Звичайно, трохи незручно, що я зараз покину цей світ і цих людей, тобто, демонів, назавжди. Але... не я ж це придумала. Нехай Мирт тепер викручується. Скаже, що мені час на навчання, а потім... А потім про мене поступово забудуть.

Так, і де ж «мій» демон? Я вивалила пакети на ліжко і почала перебирати. Двері за моєю спиною зі скрипом відчинилися. Напевно, Мирт прийшов!.. Ні, помилилася. Незнайомий, дуже високий і смаглявий демон. Брешу, начебто я його бачила... Та не певна... Здається, один з братів Мирта.

 - А хто тут у нас? Ксенія! Маленька красунечка Ксенія!

 - Е-е-е...

 - Курт, - підказав демон.

 - Т-так, я пам'ятаю...

 - Маман вже звозила тебе на шопінг? І як тобі у нас, в Демонії?

Брат Мирта нависав наді мною, буравив поглядом, від якого у мене пробігали мурашки по шкірі і мову відбирало. Чомусь тільки з Миртом мені було легко спілкуватися, ну, з маман його більш-менш, а з рештою зовсім навіть навпаки.

 - А де ж новоспечений чоловік? - Курт все наближався, насідав. - Як він виконав свої подружні обов'язки? Ти залишилася задоволена, лялечко? Якщо ні, то я можу зарадити...

З цими словами демон придавив мене до ліжка і схопив однією рукою за сідницю, а другою - за груди. Голос у мене так і не прорізався, але я намацала найбільший пакет і одягла нахабі на роги. Курт заревів.

Саме в цей момент до спальні увійшов Мирт, швидко оцінив ситуацію, схопив брата за зап'ястя і викинув з кімнати.

 - Приставав? - обернувся він до мене.

Я схлипнула.

 - Він щось тобі зробив? - підскочив Мирт, оглядаючи мене.

Я знову схлипнула:

 - Шубку шкода.

У найбільшому пакеті була така чудова шубка, я вже уявляла, як буду її носити. А тепер вона була проколота штучними рогами якогось поганенького демона!

Мирт розреготався, зрозумівши, про що я.

 - Заспокойся, нову купимо.

 - У вас, що, так прийнято? Чому твій брат до мене приставав?

 - Ні, що ти. Не думаю, що він серйозно. Швидше, просто перевіряв тебе.

 - Просто перевіряв? Я б не сказала. Все, досить з мене ваших традицій, жартів, перевірок. Обійдуся і без шубки. Відправляй мене додому! - я підтягла до себе пакети.

 - Річ у тім, мила Ксюшенько...

 - Тільки не кажи, що тепер зі мною хоче зустрітися твій тато, дідусь або ще хтось! Ти обіцяв! Додому!

 - Та відправлю я тебе на Землю, раз пообіцяв. Тільки трохи пізніше.

 - Ні! Зараз!

 - Вислухай мене хоча б. Згідно із заповітом прадіда, я отримую в спадок аерон, землі в Приморському окрузі під назвою Фладефія і... певну суму. Дід сьогодні викликав мене, поки ви з маман на шопінг їздили, і звелів брати аерон і летіти до Фладефії, щоб вступити у права володіння та отримати титул герцога.

 - А мене це як стосується?

 - Сама подивися, це ж найкращий варіант! Ми звідси відлітаємо разом, там у прадіда чудова вілла коло самого океану, яка тепер моя, побудемо там пару днів, відпочинемо, покупаємося, позагоряємо і я тебе відправлю на Землю. Тут будуть думати, що ти у Фладефіі, а там - що ти в Демонії!

 - Лети, куди хочеш, а я - додому!

 - Ксюшо... На церемонії отримання титулу герцога я повинен бути зі своєю дружиною...

 - Так би й говорив, що тобі потрібна моя присутність, а не розписував красоти Фладефії. Ні, не хочу я нікуди. Я хочу додому!