Розділ 5 (3)

***

Я минаю коридор, і двері вивели мене надвір. Сьогодні було прохолодно. Відчувалося наближення осені.

Вдалині виднілися блукаючі силуети. Строката лілова сукня, багато прикрашена павичем пір’ям, тут же кинулася мені в очі. Тільки баронеса могла надіти таке епатажне вбрання.

Я поспішала до компанії, яка щось галасливо обговорювала. Окрім відомого медіуму тут була Астріт зі своєю компаньйонкою. Трійця прогулювалася садом і тепло привітала мою появу.

— Вибачте за запізнення. Ранкова метушня трохи внесла зміни в плани. Сподіваюся, я нічого цікавого не пропустила?

— Ми милувалися дивовижними хризантемами, і зараз баронеса обіцяла нам показати величезну експозицію гербер, — нудним голосом відповіла Астріт.

— Люблю осінні квіти, вони наче нагадування про останні дні літа.

Матильда з баронесою пішли вперед, захоплені цікавою розмовою. Я порівнялася з Астріт. Спершу ми мовчали, темна заговорила першою:

— Я дуже рада за тебе, Еміліє. Поява Аремея стала справжнім подарунком. І я можу видихнути з полегшенням.

— Про що ти?

— Ти сміятимешся, але я ревнувала тебе до Натана. Дурість, чи не так? Часом він так дивився на тебе, що я готова була рвати на собі волосся. А тепер, коли повернувся Аремей, усе стане на свої місця. Я з Натаном, ти з Аремеєм. Ми повинні потоваришувати, адже тепер ми будемо однією родиною.

Стало трохи ніяково від її слів.

— Ти маєш рацію, нам треба триматися разом. Сьогодні Зоя показала мою весільну сукню.

У дівчини спалахнули очі.

— Це ж чудово, Еміліє. Ви вже визначились із датою?

— Вона сказала, що церемонія відбудеться найближчим часом. Все залежить від Аремея.

— Значить, ти точно вийдеш заміж раніше за мене.

— Ви з Натаном не говорили про дату весілля?

— Ні. Він не любить обговорювати цю тему, — відповіла з нотками досади. — Він взагалі мало розмовляє. Мабуть, дається взнаки їхня сімейна історія.

— А що з нею не так?

Вона пожвавішала.

— Ходять чутки, що всі Шермани — прямі нащадки демонів. Тому вони мають таку силу, неземну красу й неймовірну вдачу. Їхні предки прославилися особливою жорстокістю. Говорять, при будівництві сімейного маєтку до цементу додавали кров невинних дівчат. Так перший із Шерман платив за своє везіння та силу.

— Не хочеться вірити, що вони мали такого предка.

— Наступні глави сімей були не кращими. Вони відомі сотнями смертей та безневинних жертв, що приховує туман навколо замку. Кажуть, якщо він спаде й знайдуть усі тіла, то знадобиться не один рік, щоб оплакати кожну жертву.

— Батько Аремея та Натана теж був таким монстром? — жахнулася.

— Він знайшов, як реалізувати свій кровожерливий талант, ставши начальником темної канцелярії. Згадка про одне його ім’я могло стати причиною смерті. Я бачила його лише в дитинстві. Мені вистачило одного погляду, щоб багато місяців мучатись кошмарами. Дуже страшна людина.

— Що з ним сталося?

— Зник. Ніхто не знає. Може, його загриз кудлатий монстр, що ходить ночами по дому.

— Рогатий? — перепитала я.

— Ні. Схожий на величезного божевільного вовка, — вона перейшла на шепіт: — Я бачила його. Маги намагаються заглушити його виття чарами, але я все одно чую. Стіни будинку — його клітка, але він раз-по-раз намагається вирватися звідси… — вона запнулася. — Здається, до нас хтось іде.

Крізь туман до нас назустріч наближався силует. Я змогла дізнатися в ньому Аремея. Він був добре одягнений, і на його обличчі грала приємна посмішка.

Спілкування з Натаном наклало відбиток на мої уявлення про чоловіків цього сімейства, й, побачивши нареченого, я насторожилася.

— Любі пані, ви не проти, якщо я складу вам компанію?

— Як ми можемо відмовити? — потім вона подивилася йому через плече й додала: — Здається, Матильда хоче мені щось розповісти. Я залишу вас на одну хвилину. Не сумуйте без мене.

І, обдаровуючи мене багатозначним поглядом, Астріт облишила нас. Наречений провів її уважним поглядом, склав руки за спиною і пішов доріжкою поряд зі мною.

Я намагалася відчути хоч слабкі відлуння його емоцій, але Натан заборонив застосовувати дар для всіх членів його сім’ї.

— Я хотів би принести тобі слова подяки. Це велика мужність погодитися на шлюб із незнайомою людиною, залишити рідну домівку та переїхати жити до незнайомих людей. Не кожна дівчина змогла б так стійко перенести подібні складнощі.

Його слова болем відгукнулися в моєму серці.

— Я не мала іншого вибору.

— Я обіцяю, що ти не пошкодуєш про цей вчинок. Я стану надійною опорою для тебе в нашому шлюбі. Ти ніколи не розкаюватимешся в тому, що обрала мене. І, на знак моєї подяки, я маю тобі невеликий презент.

Аремей дістав із кишені маленьку оксамитову коробку. Усередині лежала каблучка з величезним білим діамантом.